Page 38 - 4641

далеко не вичерпують всієї проблеми забруднення – варто
згадати біологічне забруднення, теплове, механічне, шумове
тощо). Одним із найбільш небезпечних забруднень екосистем
є токсичне.
Для розуміння «норми» і «патології» екосистем за осно-
ву кількісної оцінки слід брати ступінь відхилення показників
системи від притаманного їй референційного стану і можли-
вість повернення системи до вихідного стану після припинен-
ня впливу збурюючого чинника. Ця проблема розглядається в
аспекті поняття стійкості екосистем:при резистентній стійкос-
ті «норма» близька поняттю «стійкості» системи; при пружній
стійкості система істотно змінюється, водночас лишаючись
«сама собою». В цьому випадку «патологічний» стан можна
діагностувати за переходом системою межі, за якою унемож-
ливлюється її повернення до вихідного стану.
Якість навколишнього середовища – це ступінь відпо-
відності (адекватності) його потребам (особливостям) систе-
ми, що розглядається (екосистема, біоценоз, популяція тощо).
При цьому найвища якість середовища – це такий його стан,
за якого об’єкт, якість середовища для якого оцінюється, ха-
рактеризується максимальним значенням стану благополуччя.
Таке розуміння якості середовища уможливлює його кількісну
характеристику за відповідними кожній системі інтегральни-
ми показниками стану благополуччя.
Один з видів діагностики стану екосистем є дослідження
біородукційних процесів: негативні впливи різної природи ви-
кликають суттєві зрушення структури енергетичного балансу
біосистем, які спрямовані на підтримання певного рівня їх
функціональної активності: при цьому зазвичай значно зрос-
тають енерговитрати на підтримання життєдіяльності та, від-
повідно, знижується ефективність трансформації речовини і
енергії.
Базою складання інтегральної оцінки якості навколиш-
нього середовища є індекс екологічної сталості, який розроб-

38