Page 14 - 4641

вплив, на систему з боку зовнішнього середовища, а вихід - це
вплив, який чиниться системою на навколишнє середовище. Та-
ке уявлення про систему називається моделлю «чорного ящика».
Модель складу системи дає опис елементів і підсистем,
що входять до неї, але не розглядає зв'язків між ними. Сама
система, її внутрішній „устрій” є, як правило, неоднорідною,
що робить необхідним розрізняти внутрішні частини, тобто
структурувати систему. Рівень та глибина структуризації за-
лежить як від самої системи, так і від цілей, що стоять перед
дослідником. У системі розрізняють елементи і підсистеми рі-
зних рівнів. Підсистеми складаються з різного набору елемен-
тів. Модель „склад системи“ повинна відповісти на питання
про границі системи більш чітко, ніж модель „чорного ящи-
ка”, хоч це буває непросто.
Структурну модель системи, ще називають структур-
ною схемою. На структурній схемі відбивається склад систе-
ми та її внутрішні зв'язки. Поряд з терміном «зв'язок» нерідко
вживають термін «ставлення».
Реальне число зв’язків між будь-якими системами чи їх
елементами є дуже великим, може вважатися нескінченним.
Тому розглядати модель “структура системи” безвідносно до
сукупності елементів системи (модель „склад системи”) не-
правомірно. Тому ця модель будується після або разом з мо-
деллю „склад системи”. Самостійну роль може відігравати
етап вивчення різних структур, їх переваг і недоліків у кон-
тексті з елементарним складом системи.

2.2 Основні принципи системного підходу

Системний підхід – це напрям методології наукового
пізнання, в основі якого лежить розгляд об'єкту як системи,
тобто сукупності взаємодіючих об'єктів (Л. фон Берталанфі,
1960), що дозволяє досліджувати складні властивості і відно-
сини в об'єктах.

14