Page 50 - 4637

провінції Сичуань, для подолання спільних проблем буріння,
таких як: обвали, залишені в свердловині інструменти,
викривлення свердловин і так далі. Величезна різноманітність
засобів і методів еволюціонувала, щоб вирішувати питання з
ремонту свердловин. Також були розроблено безліч різних доліт,
різних розмірів, форм і композицій, щоб мати справу з різними
типами порід, з якими стикаються. Наприклад, початок
забурювання свердловини вимагало великого важкого долота,
довжина якого складала 9,8 футів (3 м), а вага від 331 до 551
футів, який називався « Риб’ячий хвіст»; наступний вид долота
«Срібний злиток» пробурював стовбур свердловини швидко,
проте нерівно; долото під назвою «Підково-подібне» бурило
повільно, проте за допомогою нього свердловина була круглою,
гладкою та високої якості. Порожні колоди використовувалися
на поверхні як обсадні колони.
Головний прорив, який дозволив глибше буріння
свердловин, був досягнутий приблизно у 1050 році нашої ери.
Тверда бамбукова труба була замінена тонким, гнучким
бамбуковим «тросом». Це різко знизило вагу "бурильної
колони" і зробило легшим її підняття з поверхні. До 1700-х
свердловини у провінції Сичуань були в основному глибиною
від 984 до 1,312 футів ( 300-400 м).
У 1835 році свердловина в Шанхаї була першою в світі,
яка перевищила глибину 3,281 футів (1000 м). Для
порівняння: на той час у США найглибша свердловина
становила близько 1,641 футів (500 м). Промисловість з
виробництву солі була зосереджена у місті Зігонг і на ранніх
фотографіях можна побачити сотні видобувних вишок,
подальші роботи проводилися у солених печах. Насичений
мінералами розчин та природний газ транспортували через
розвинуті великі мережі.
Деревину використовували спочатку як паливо в
процесі випаровування, але джерела деревини стали
незабаром дефіцитними у зв'язку з масштабом промисловості

49