Page 88 - 4631

Після утворення S-подібної кривої починають постійно
подавати воду насосами, які працюють з максимальною

продуктивністю.
Для запобігання утворення повітряних мішків воду треба
закачувати до того часу, поки повністю не вийде повітря з

патрубка для випускання повітря.
Заповнення дюкеру водою є найвідповідальнішою
операцією і виконується під спостеріганням інженерно-

технічного персоналу, який повинен контролювати положення
дюкеру на різних стадіях укладання.
У разі занурення дюкеру, який має від'ємну плавучість,
понтони відкріплюють послідовно від одного берега до іншого.

При цьому дюкер поступово занурюється в траншею.
Застосовують спеціальні понтони, які відкріплюють на поверхні
води, так, що керування процесом занурення в цьому випадку

достатньо просте. Як в першому, так і в другому випадках,
відтяжки, які утримують дюкер в створі, від'єднують тільки після
занурення дюкеру в підводну траншею.
Величина стрілки прогину дюкеру під час занурення

повинна бути в межах пружних деформацій і залежить від його
геометричних параметрів та розрахункового опору металу труби.
Вільне занурення дюкеру є найекономічнішим способом

укладання, оскільки вимагає мінімальних витрат такелажу,
плавзасобів і робочої сили. Недоліком цього способу є неминуча
короткочасна перерва в судноплавстві, тому його застосовують у

зимових умовах та у разі наявності можливості зробити перерву в
судноплавстві на час, потрібний для установлення дюкеру в створ
і заливання в нього води.

Контролюють положення занурюваного у воду дюкеру
візуально за допомогою розмічених і прикріплених до дюкеру
тросів, які утримують поплавками та ехолотом. Також це можна
виконувати за допомогою плавучої портальної опори, яку

установлюють над дюкером у створі переходу (рисунок 1.55).
Глибину занурення дюкеру визначають за допомогою троса,
розміченого через 0,5 м. Кінець троса пропускають через

закріплений на вершині рами плавучої портальної опори блок і
кріплять до дюкеру. Відхилення троса від вертикального

86