Page 90 - 4631

Розглянемо приклад, коли дюкер треба укласти в підводну
траншею з заливанням в нього води (рисунок 1.54). У цьому

випадку розрізняють три етапи укладання дюкеру в проектне
положення: початковий, проміжний і кінцевий, кожному з яких
відповідає своя розрахункова схема і метод розрахунку.

Враховуючи, що трубопровід є тонкостінною конструкцією, для
спрощення розрахунків приймається припущення про рівність

виштовхувальної сили води q і ваги води в одиниці довжини
в
дюкеру.
Можливість укладання дюкеру способом вільного

занурення з поверхні води визначається величиною напружень,
які виникають в найнебезпечнішому для міцності трубопроводу
перерізі.

Початковий етап. Схема початкового етапу занурення
дюкеру наведена на рисунку 1.56. Дюкер зазнає консольного
згину і найбільші напруження виникають в ньому в момент
дотикання дюкеру до дна підводної траншеї.

Розподіл навантажень q і q для трубопроводів, які мають
2
1
додатну плавучість, розраховується як
q  q тр  q прив , (1.49)
1
q  q  q тр  q прив , (1.50)
2
в
а для трубопроводів, які мають від’ємну плавучість і
утримуються на плаву завдяки понтонам та занурюються шляхом

їх відстропування
q  q тр  q прив  q в , (1.51)
1
q  q р. п  q  q тр  q прив . (1.52)
в
2
Для відомих значеннях розрахункових навантажень q і q 2
1
(вони також наведені у таблиці Г.1 останній та передостанній
стовпчики відповідно) визначають параметри n і 

q
n  2 , (1.53)


q
 2  1 , (1.54)
4 y o EI

де  – сума навантажень (  q  q );
2
1

88