Page 84 - 4626
P. 84

8.8 Нафтові розчинники та ароматичні вуглеводні

                     Нафтові  розчинники  застосовують  у  різних  галузях  промисловості  для
               розчинення  та  екстракції  органічних  речовин.  Основна  кількість  розчинників
               використовується  для  потреб  гумовотехнічної,  лакофарбової,  лісохімічної,
               оливоекстракційної  промисловості,  а  також  для  знежирювання  та  миття
               металевих поверхонь.
                     Нафтові  розчинники  поділяють  на  низькокиплячі  (бензинові),  що
               википають до 150 ºС (Б) і висококиплячі (гасові), що википають вище 150 ºС (К).
               За вмістом відповідних груп вуглеводнів (> 50 %) розчинники поділяються на
               групи: П – парафінові, И – ізопарафінові, Н – нафтенові, А – ароматичні, С –
               змішані. Позначення нафтових розчинників містить слово “Нефрас” – “нефтяной
               растворитель” (рос.), літеру, яка означає групу, цифру, що означає підгрупу за
               вмістом ароматичних вуглеводнів та дві цифри, що означають межі википання.
               Наприклад: нефрас-П3-30/80. Найбільшого розповсюдження набули такі нафтові
               розчинники: нефрас-А-63/75; нефрас-С2-80/120; нефрас-С3-80/120.
                     До  ароматичних  вуглеводнів  нафтового  походження  належать  бензол,
               толуол,  ксилоли.  Їх  одержують  у  процесі  каталітичного  риформінгу  і
               використовують у нафтохімічній промисловості і як розчинники.

                     8.9 Нафтові бітуми

                     Бітуми  –  суміш  високомолекулярних  вуглеводнів  і  асфальто-смолистих
               речовин, що містять гетероатомні сполуки. Існує три способи одержання бітумів:
               глибоке  вакуумне  концентрування  нафтових  залишків  (гудронів);  виділення
               асфальтів  деасфальтизацією  гудронів;  окислення  залишків  переробки  нафти
               (гудронів,  крекінг-залишків,  екстрактів)  повітрям  при  високій  температурі.
               Окислені бітуми мають кращі експлуатаційні властивості ніж залишкові.
                     За  призначенням  бітуми  поділяють  на  дорожні,  будівельні,  тугоплавкі
               (спеціальні).
                     Дорожні  бітуми  застосовують  для  прокладання  або  ремонту  дорожнього
               покриття.  Розрізняють  в’язкі  бітуми  і  рідкі.  Марки  в’язких  бітумів  такі:
               БНД 200/300, БНД 130/200, БНД 90/130, БНД 60/90, БНД 40/60. У позначенні
               марок в’язких бітумів літери БНД  – бітум нафтовий дорожній, цифри – межі
               глибини проникнення голки при 25 ºС, 0,1 мм. Рідкі бітуми одержують шляхом
               розрідження  в’язких  бітумів  рідкими  нафтопродуктами  з  додаванням
               поверхневоактивних  речовин.  Залежно  від  швидкості  формування  структури
               рідкі  дорожні  бітуми  поділяють  на  три  класи:  швидко  густіючий  (БГ  60/90,
               БГ  90/130);  середньо  густіючий  (СГ  40/70,  СГ  60/90,  СГ  130/200);  повільно
               густіючий (МГ 70/130, МГ 130/200). Цифри в класах рідких дорожних бітумів
               означають межі умовної в’язкості при 60 ºС.
                     Будівельні  бітуми  виробляють  трьох  видів:  бітуми  нафтові  будівельні,
               бітуми нафтові покрівельні, бітуми нафтові ізоляційні.
                     Будівельні  бітуми  (БН  50/50,  БН  70/30,  БН  90/10)  застосовують,  в
               основному,  як  гідроізоляційний  матеріал  в  гідротехнічних  спорудах,  для
               покриття  труб.  Перша  цифра  в  позначенні  будівельних  бітумів  означає
               температуру  розм’якшення,  ºС;  друга  цифра  –  глибина  проникнення  голки
               0,1 мм. Покрівельні бітуми (БНК 45/180, БНК 90/40, БНК 90/30) застосовують



                                                              84
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89