Page 83 - 4626

Для покращення експлуатаційних властивостей мастил застосовують
протизношувальні, протизадирні, антифрикційні, захисні, в’язкісні і адгезійні
присадки, а також різні наповнювачі. Наповнювачі – це високодисперсні,
нерозчинні в оливах речовини, які не утворюють у мастилах колоїдної
структури. До них відносяться графіт, дисильфід молібдену, оксиди цинку,
титану, міді, порошки міді, свинцю, алюмінію, олова, бронзи, латуні.
Мастила класифікують за консистенцією, складом та сферою застосування.
За консистенцією мастила поділяють на напіврідкі, пластичні та тверді. За типом
загусника поділяють на 4 групи: мильні, неорганічні, органічні, вуглеводневі.

За призначенням або сферою застосування мастила поділяють на
антифрикційні – для зменшення тертя та зношування машинних механізмів
(солідол, Літол-24, Фіол-1, ЦІАТІМ-221, Уніол-2МН, Графітол); консерваційні
або захисні – для захисту металевих деталей від корозії (ПВК, ГОІ-54П);
ущільнюючі – для герметизації газових кранів, у вакуумних системах (ВНІІНП-
263, вакуумна), в різьбових з’єднаннях (Р-2, Р-113); канатні – для змащення
металевих дротяних канатів (Торсиол-36); спеціальні – для покращення
припрацювання деталей. Відомо більше 200 марок пластичних мастил. Процеси
виробництва мастил складаються з таких стадій: підготовки сировини;
приготування загусника; змішування компонентів і термомеханічного
диспергування загусника; охолодження і кристалізації; операцій відокремлення.
8.7 Парафіни, церезини, вазеліни

Парафіни – це суміш н-парафінів С 18 - С 35 білого кольору кристалічної
структури з молярною масою 300-450 кг/кмоль і температурою плавлення 45 -65
ºС. Їх одержують шляхом депарафінізації та знемаслення гачу – концентрату
твердих парафінів з дистилятних олив, з наступним його гідроочищенням.
Тверді парафіни використовують для:
- виготовлення тари і упаковки харчових продуктів (П-1÷П-3), косметичних
препаратів, виробів медичної техніки (В-1÷В-5);
- хімічної, нафтохімічної, текстильної, поліграфічної, гумово-технічної та
інших галузей промисловості (Т-1÷Т-3);
- виробництва синтетичних жирних кислот (С);
- виготовлення сірників і побутової хімії (Н с);
- сировини для виробництва α-олефінів (Н в).
Церезини – суміш парафінових вуглеводнів нормальної та ізобудови С 36-
С 54 з молярною масою 500-700 кг/кмоль і температурою плавлення ≥ 57 ºС. Їх
одержують шляхом вилучення з природних озокеритів або петролатумів –
продуктів депарафінізації залишкових олив. Церезини використовують для
приготування мастил, воскових сумішей, ізоляційних матеріалів, мастік.
Випускають церезини марок 65, 70, 75, 80 (залежно від температури плавлення).
Вазеліни – суміш рідких та твердих високоплавких вуглеводнів. Одержують
їх сплавленням церезину, парафіну, петролатуму або їх суміші з нафтовими
оливами. За призначенням вазеліни поділяють на:
- вазелін медичний – застосовують для захисту від корозії хірургічних
інструментів, а також для виробництва кремів, паст, мазей, помад;
- вазелін ветеринарний – для ветеринарних цілей;
- вазелін конденсаторний – для просочування та заливання конденсаторів.

83