Page 121 - 4626

Фільтрат із фільтра Ф-1 разом з розчином карбаміду з реактора Р-2
подаються в ємність-відстійник Є-1 насосом Н-3. Тут проходить відокремлення
депарафінізату від розчину карбаміду. Депарафінізат разом з розчинником і
активатором виводиться зверху ємності Є-1 і подається на відгонку розчинника
і активатора в ректифікаційну колону К-2. Зверху колони К-2 виводиться
розчинник і активатор, які змішуються з верхнім продуктом колони К-1 і після
конденсації та охолодження в холодильнику-конденсаторі ХК-1 повертаються в
реактор Р-1. Знизу колони К-2 виводяться депарафінізат – дизельне паливо, яке
після охолодження в холодильнику Х-2 надходить в товарний парк.

Знизу відстійника Є-1 виводиться водний розчин карбаміду, який насосом
Н-4 подається у випарну колону К-3 для концентрування карбаміду. Зверху
колони К-3 виводиться надлишок води у вигляді парів, які після конденсації в
холодильнику-конденсаторі ХК-1, частково повертаються в колону як зрошення,
а решта дренуються в каналізацію. Концентрований розчин карбаміду
виводиться знизу колони К-1 і після охолодження в холодильнику Х-3 подається
насосом Н-5 знову в реактор Р-1.
13.2.4 Параметри контролю і регулювання на установці

До основних параметрів, що впливають на якість і вихід продуктів
карбамідної депарафінізації відносяться: якість сировини, склад і концентрація
карбаміду, співвідношення карбамід–сировина, температура, склад і кількість
активатора та розчинника, час контакту сировини з карбамідом.

13.2.4.1 Якість сировини
Ефективність карбамідної депарафінізації залежить від фракційного і
хімічного складів сировини. Найкращою для процесу є сировина з межами
википання > 150 C i < 420 C, тобто гасові, дизельні фракції і фракція легкої
o
o
оливи парафінової основи. Використання як сировини бензинової фракції
недоцільне тому, що в ній містяться парафінові вуглеводні з кількістю атомів
карбону < 9, з якими карбамід утворює нестійкий комплекс. Поганою є і дуже
важка сировина. У ній, як правило, є вуглеводні ізобудови і ароматичні
вуглеводні. Розміри їх молекул більші діаметру каналів у карбаміді, і тому вони
не утворюють комплексної сполуки, а залишаються в депарафінізаті. Крім того,
в такій сировині містяться асфальтосмолисті речовини і сірчані сполуки, які
адсорбуються на поверхні карбаміду та ізолюють канали від сировини, в
результаті чого утворення комплексу погіршується. Фракційний склад сировини
контролюється на апараті Енглера.

13.2.4.2 Склад і концентрація карбаміду
Карбамід може використовуватися у кристалічному вигляді або у вигляді
насиченого водного чи спиртового розчинів. У кристалічному стані карбамід є
більш активним і дозволяє одержувати швидше і добре промитий комплекс.

13.2.4.3 Співвідношення карбамід-сировина
Оптимальне співвідношення між витратою карбаміду і сировини залежить
від виду сировини. Для депарафінізації легкої сировини необхідно менше
карбаміду, для важкої – більше. Кратність карбамід-сировина коливається в
межах (0,7 - 1,2):1 для реактивного і дизельного палив, (1,0 - 3,0):1 для
депарафінізації олив. При збільшення витрати карбаміду зростає кількість

121