Page 29 - 4596

(х,у,z) = const, має однаковий потенціал у всіх точках і
називається ізопотенційною, або геопотенційною поверхнею.
Якщо від деякої точки, яка розташована на поверхні Ф
1,
перейти по зовнішній нормалі до сусідньої нескінчено
близької точки, для якої значення потенціалу Ф = Ф + dФ,
2
1
то для перенесення одиниці маси з першої поверхні на другу
необхідно провести питому роботу:
z
dФ = g(z) dz, звідки Ф =  g(z) dz (2.24)
0
Поділивши геопотенціал Ф на нормальне (стандартне)
прискорення вільного падіння g, отримаємо величину з
розмірністю довжини, яку прийнято називати геопотенційною
висотою і позначати:
z
Н = Ф/g = 1/g  g(z) dz (2.25)
0 0
0
Геопотенційну висоту виражають через геопотенційні
2 2
метри (гп.м), приймаючи, що 1 гп.м = 9,80665 м /с .
Абсолютна висота ізобаричної поверхні (р = const) 
геопотенційна висота Н р над рівнем моря виражається
формулою:
 
Н р = R c/g · T ·ln p /p = 67,4 T · lg p /p (2.26)
0 0 0
Формула для відносної висоти P 2 має вигляд:
H P 1

P 2
= 67,4 T lg p /p (2.27)
H P 1 1 2
Як видно, відносна висота залежить тільки від середньої
віртуальної температури стовпа повітря, який обмежений
ізобаричними поверхнями з тиском р і р . Тому карти
1 2
відносної топографії використовуються для аналізу
атмосферних фронтів, їх положення та інтенсивності.

28