Page 23 - 4596

поправки. Перша є алгебраїчною сумою інструментальної
(  h ) поправки, яка вказується в паспорті приладу, і поправок
і
0
на приведення до прискорення вільного падіння на широті 45
(  h ( ) і на рівні моря ( h (z)).
g
g
 h =  h +  h ( ) +  h (z) (2.1)
g
п
g
і
-3
 h ( ) = -2,64 · 10 ·h ·cos  ; (2.2)
g
-7
 h (z) = -3,14 · 10 ·h ·z, (2.3)
g
де   широта місцевості, де вимірюється тиск;
z  висота (м) чашки барометра над рівнем моря.
Температурна поправка приводить покази барометра до
0
температури 0,0 С:
-4
 h = -1,63 · 10 ·h ·t, (2.4)
т
0
де t  температура ( С) барометра.
Тоді справжній тиск на станції можна отримати за
формулою:
h = h +  h +  h (2.5)
п
т
c
В метеорології атмосферний тиск вимірюється головним
чином за допомогою ртутних барометрів.
Якщо скляну трубку довжиною близько 90 см, запаяну з
одного кінця, наповнити ртуттю, а потім, прикривши отвір,
перевернути і опустити незапаяним кінцем у ртуть, налиту в
чашку, то після відкриття отвору трубки ртуть з неї витече в
чашку тільки частково. В трубці залишиться стовп ртуті
висотою H. Очевидно, що тиск цього стовпця ртуті (якщо
трубка вертикальна) і тиск повітря Р, що залишилось
всередині трубки, врівноважують атмосферний тиск Р а , який
діє на поверхню ртуті в чашці.
Якщо трубка достатньо вакуумована, то тиск ртутного
стовпця висотою Н рівний атмосферному (формула вже
відома студентам з курсу фізики):
 ·Н·g = Р а, (2.6)

22