Page 35 - 4582

10. Визначення питомого вкладу С первинних похибок обробки у загальну
 j
похибку (С   100 %, де  – величина j -первинної похибки). Будують
j j

сум
гістограму похибок обробки в координатах  -C і виявляють домінуючі похибки.
j
Приклад гістограми похибок обробки приведений в додатку.
11. На основі аналізу чинників, що зумовлюють домінуючі похибки,
вдосконалюють процес обробки з метою підвищення його точності чи стабільності.
12. За наявності експериментальних даних, їх наносять на теоретичну діаграму
точності – будують експериментальну діаграму точності і роблять висновки про
можливі причини неузгодження результатів розрахунку й експерименту.

3.9.4 Розрахунки, пов’язані з підготовкою карти налагодження та
керуючої програми на верстат з ЧПК

Карта налагодження (КН) розробляється на операцію і містить усі дані,
необхідні для налагодження верстата і складання керуючої програми (КП):
- схему установки (базування й закріплення) заготовки на верстаті за ГОСТ
3.1107-81 із зазначенням контуру заготовки тонкими лініями і оброблених
поверхонь – контурними лініями;
- схеми переміщення (циклограми) характерних точок різальних інструментів
з нумерацією опорних точок;
- позначення систем координат деталі (СКД), верстатів (СКВ), різальних
інструментів (СКІ) із зазначенням координат нуля СКД, СКІ і характерних точок
інструментів в СКВ при їх розташуванні на початку циклу обробки (в нулі циклу), а
також координат характерних точок інструментів в СКІ. Останні величини потрібні
для розмірного налагодження інструментів поза верстатом;
- ескізів (в масштабі) та позначення (тип, стандарт) різальних і допоміжних
інструментів на початку циклу обробки;
- розрахунково-технологічну карту (РТК).
У проекті виконують докладну розробку КН і КП на одну операцію обробки на
багатоінструментному верстаті з ЧПК або на декілька операцій з
одноінструментними обробками. КН оформляють в графічній частині. Необхідні
геометричні розрахунки, а також карту програмування подають в ПЗ. Розробка
карти налагодження включає такі етапи.
Вибір оснастки. Вимоги до верстатних пристроїв і рекомендації щодо їх
вибору, а також опис особливостей їх конструкції, викладені в [3], с. 194-226; [5], с.
66-110;[11], с. 5-165. Рекомендації щодо вибору допоміжних і різальних
інструментів можна знайти в [2], с. 133 - 135, 179-184; [4], с. 567-571; [5], с. 111-260
і [11], с. 170-332.
Технологічна переробка креслення і розрахунок опорних точок. Ця робота
починається з вибору СКД і уточнення способу (абсолютний, відносний) задання
геометричної інформації в системі ЧПК верстата. Звично СКД вибирають так, щоб
її осі збігалися з осями СКВ, початок СКД – нуль деталі (НД), збігався або з
технологічними базами деталі, або з обробленими поверхнями, а всі поверхні
деталі мали координати з однаковими знаками. Опорні точки встановлюють з
урахуванням виду оброблюваної поверхні, виду і розмірів інструментів, способу
розрахунку (за контуром, за еквідистантною), можливостей реалізації на верстаті
типових (стандартних) циклів обробки, а також величин врізання та перебігів
інструментів при обробці. Методика визначення опорних точок при обробці на
токарних верстатах описана в [3], с. 117-126, на свердлильних, фрезерних і

31