Page 12 - 4574

Якщо нижчезалягаючий продуктивний горизонт
розкритий лише декількома свердловинами і їх загальна
кількість та розташування не дає можливості побудувати
структурну карту методом трикутників, тоді застосовують
метод сходження, який базується на вивченні закономірності
зміни відстаней між двома поверхнями. Добре вивчивши
поверхню розташованого вище горизонту і характер зміни
відстаней між цією поверхнею та поверхнею якого-небудь
іншого (розташованого нижче) горизонту, шляхом
застосування методу сходження можна побудувати
структурну карту поверхні цього горизонту.

Порядок виконання роботи

1. Побудувати план розташування свердловин за
координатами X і Y. Координати відповідають відстані (в
метрах) до кожної свердловини від екватора (по осі X) та
нульового меридіану (по осі Y). Серед координат спочатку
знаходимо мінімальне та максимальне значення. За
величиною різниці між мінімальним і максимальним
значеннями координат Х та Y вибирають масштаб побудови
структурної карти в залежності від розмірів планшету і
проводять координатні осі Х (напрямок на північ) і Y
(напрямок на схід). Координатні осі проводять на віддалі 1-
1,5 см від краю планшету і градуюють їх згідно обраного
масштабу. За початок координат приймають мінімальне
значення координат Х таY.
Після розмітки координатної сітки наносять точки
свердловин на план за їх координатами. Точка свердловини
позначається кружечком і підписується праворуч у вигляді
дробу. У чисельнику ставлять номер свердловини, а в
знаменнику - величину обчисленої для даної свердловини
абсолютної відмітки покрівлі (або підошви) пласта.
2. На побудованому плані сусідні свердловини
з’єднують між собою прямими лініями так, щоб утворилась
система рівносторонніх або рівнобедрених трикутників. При
цьому, не слід з’єднувати лініями свердловини, якщо вони:
- розташовані на протилежних крилах структури;
- мають однакові відмітки або різниця між їхніми
відмітками менша за вибране січення ізогіпс.

12