Page 10 - 4574

Найбільш розповсюдженими масштабами карт є 1:10 000,
1:25 000, 1:50 000, рідше 1:5 000 та 1:100 000.
Структурні карти дають чітке уявлення про геологічну
будову надр, забезпечують найбільш раціональне
розташування розвідувальних (під час дорозвідки) та
експлуатаційних (під час промислової розробки) свердловин,
полегшують вивчення покладів нафти і газу, зокрема
дослідження зміни властивостей продуктивних пластів
(товщини, пористості, проникності, нафтонасичення,
розподілу пластового тиску) в різних ділянках структури.
Існують прямі і непрямі методи побудови структурних
карт. Прямими є метод трикутників і метод профілів.
Непрямим методом побудови структурної карти є метод
сходження.
Метод трикутників ефективно використовують для
непорушених або слабопорушених структур, які розбурені
багатьма свердловинами.
Метод профілів має широке застосування при побудові
структурних карт родовищ, ускладнених розривними
порушеннями, а також районів, де розвинуті вузькі,
високоамплітудні складки, розташовані поруч одна з одною
(наприклад, у передгірських прогинах).
Метод сходження використовують у тих випадках, коли
глибокозанурені горизонти розбурені лише декількома
свердловинами (на відміну від верхніх горизонтів) і їх
загальна кількість та розташування не дає можливості
побудувати карту методом трикутників.
Метод трикутників найчастіше застосовують для
побудови структурних карт. Побудові карти передує аналіз
положення висотних відміток покрівлі пласта за даними
буріння свердловин, на підставі якого складається наближене
уявлення про форму структури і її простягання. Потім усі
свердловини з'єднують лініями, які утворюють систему
трикутників. При розбивці на трикутники не слід з'єднувати
лініями свердловини, розташовані на різних крилах
структури. Необхідно, по можливості, уникати гострих кутів
при побудові трикутників, тому що це може призвести до
різних перекручувань. Довгі сторони варто проводити тільки в
напрямку простягання.

10