Page 98 - 4553

випадку змочування поверхні, шаром до 50—100 молекул.
Жирні кислоти і вода покривають поверхню металу завдяки
адсорбції. Крім жирних кислот і води, на поверхні металу
фізично адсорбуються й гази, передусім кисень з повітря.
Однак при наявності каталізаторів у вигляді вологи або при
підвищенні температури плівка кисню легко перетворюється в
шар окисленого металу, який переважно складається з
елементарних комірок Fe O [21].
2 2
Загальна товщина зовнішнього шару (плівок) окисленого
металу становить приблизно 20—100 А, зокрема, для заліза
15—20 А; для сталі 10—20 А; ДЛЯ цинку 5—6 А; для алюмінію
100—150 А. Фізико-механічні властивості цього шару дуже
різноманітні: в одних випадках шар окисів захищає основний
метал від дії середовища, в інших, навпаки, викликає
конденсацію середовища в порах, чим сприяє його дальшій
взаємодії з основним металом.
Найстійкіші і найщільніші плівки сформовані на
алюмінії і його сплавах; вони рівномірно покривають всю
поверхню металів. На сталі можуть бути штучно одержані
плівки — шари взаємодії з середовищем, що досить добре
захищають (пасивують) метал (воронування), а плівки,
створені в природних умовах, нещільні, нестійкі до
механічних пошкоджень і не захищають метал від дії
середовища.
Якщо питомий об’єм створеної плівки (окису металу)
більший від питомого об’єму самого металу, то звичайно
виникають щільно прилягаючі до металу компактні, в
стисненому стані, окиси (псевдоаморфної будови), які
пасивують метал. Такі окиси утворюються тим легше, чим
менше відрізняються відстані між атомами в гратках металу і
окису, причому псевдоаморфному шарові окису нав’язується
тип гратки і атомні відстані металу. Стійкість цього - шару
тим вища, чим більша його стисливість. Якщо ж різниця в
параметрах гратки перевищує 15 %, то виникає шар окису з
власним типом гратки, який піддається розтріскуванню і не
захищає метал від дії середовища.
Як показали рентгенографічні дослідження окису FеО на
106