Page 97 - 4553

переважно на локалізованих «активних» ділянках.
Впорядкованість структури, як правило, зменшує активність
поверхні; диспергування приповерхневого шару, навпаки,
збільшує її.
Поверхня твердого кристалічного тіла являє собою
величезну кількість східців — виходів дислокацій на
поверхню, розмір яких дорівнює вектору Бюргерса. Коли ж
тверде кристалічне тіло піддане деформації, особливо в
пластичній зоні, кількість цих східців значно збільшується. У
випадку виходу дислокацій в одному місці розміри східців
можуть досягати декількох ангстрем. Ці місця дуже
активовані і легко травляться, утворюючи так звані ямки
травлення.
Поверхня металу ще більш ускладнюється внаслідок
взаємодії з оточуючим середовищем, особливо з тим
середовищем, яке містить кисень, сірку або галогени. Вона
переважно не є ювенільною матрицею, а через адсорбційний,
хемосорбційний і хімічний вплив середовища різною мірою
окислена і забруднена.
Ювенільні поверхні, стикаючись після свого виникнення
з повітрям, покриваються плівкою газу, а часто і плівкою
жирних речовин, які нерідко змінюють властивості поверхні
навіть і в тому випадку, коли плівка мономолекулярна; на
металевій поверхні конденсується також волога. Про зміну
властивостей поверхні можна судити з ускладнення
електронограм, перешкод при утворенні орієнтованих
«наростів» та з інших явищ.
Поверхня металу переважно покрита шаром жирних
кислот, адсорбованих з повітря, товщина, яких досягає
кількох сотень мікрометрів; очистка поверхні гасом,
бензином, чотирихлористим вуглецем не усуває повністю
жирової плівки — на поверхні залишається ще плівка
завтовшки 1—5 мкм. Найкращої очистки досягають протиран-
ням поверхні активованим вугіллям, але й в цьому випадку на
поверхні залишається адсорбційний шар жирних кислот
завтовшки декілька молекул.
Сконденсована з повітря на поверхні металу волога, У

105