Page 61 - 4553

шарів може бути набагато більшою, ніж вихідного металу.
При вивченні питання про вплив залишкових напружень
на міцність і витривалість сталей необхідно мати уяву про їх
стійкість. Стійкість залишкових напружень при кімнатній
температурі дуже висока і залежить від часу, властивостей
металу і величини залишкових напружень. Вважається, що
при дуже тривалому часі, при кімнатній температурі можливе
зменшення залишкових напружень для сталей не більше як на
5-8 %, а при температурі 150° С - на 15-20 %. Падіння
залишкових напружень під дією релаксації стає помітним
лише при температурі вище 300° С., Навантаження деталей з
залишковими напруженнями може викликати зміни останніх.
Багаторазове (до 2 млн. циклів) прикладання напружень
розтягу (80 % від границі, витривалості) викликає деяке
зменшення залишкових напружень в зміцнених обкаткою
стержнях. Але й після таких навантажень величина
залишкових напружень стиску в приповерхневих шарах
2
стержнів не падала нижче 35 дан/мм .
Коли залишкові напруження одновісні, то поділ їх на
осьові, кільцеві і радіальні зумовлений методами їх
визначення. Особливий вплив на міцність і витривалість
мають осьові напруження, спрямовані вздовж всієї деталі.
Найлегше визначаються кільцеві напруження по принципу
розходження (деформації) розрізното кільця під дією
залишкових напружень.
Для визначення залишкових напружень 1-го роду
користуються двома методами: механічним і рентгено-
графічним. Суть першого полягає в оцінці деформації кільця
(кільцеві напруження) або плоского зразка (осьові
напруження) після пошарового стравлення поверхневого
шару. За величиною деформації розрахунковим шляхом
знаходять напруження. Напруження 2-го роду, особливо на
границях зерен або включень, можна визначити
електрохімічним способом з величини електродного
потенціалу, який є функцією напруження.
Залишкові напруження можуть збільшити несучу
здатність сталі при статичному навантаженні у випадку

69