Page 7 - 455

ВСТУП
На протязі геологічної історії земна кора відчувала
складні переміщення у просторі. Гірські породи, які її
складають, стискаються у складки, насуваються одна на одну,
розриваються, тощо. В результаті – змінюється рельєф земної
поверхні: виникають гори та глибокі западини.
Класифікувати тектонічні рухи достатньо складно. На
теперішній час є ряд класифікацій, які відображають
направлення тектонічних рухів, області їх проявлення, тощо.
Найбільший інтерес представляють класифікації В.Є. Хаїна та
В.В. Білоусова.
Одною з головних проблем класифікації тектонічних
рухів є проблема співвідношення рухів різного направлення
(вертикальних і горизонтальних за В.Є. Хаїним та коливних і
складчастих за В.В. Білоусовим).
Характерною особливістю вертикальних і
горизонтальних тектонічних рухів є їх майже неперервно та
практично повсюдне проявлення на протязі всієї геологічної
історії. Найбільш наочні та доступні для вивчення є тектонічні
рухи вертикального направлення. Останні зафіксовані не
тільки на протязі тривалих епох, але також в порівняно
короткому відрізку часу – тривалості людської цивілізації.
В останні роки з’явилася можливість реєстрації
вертикальних тектонічних рухів ще меншої тривалості – за 10-
ліття.
Рухи земної кори, які реєструють зараз, називають
сучасними. Вертикальну їх складову вивчають методами
повторного нівелювання земної поверхні.
Важливі геологічні свідчення тектонічних рухів
отримані в результаті геоморфологічних досліджень. Останні
грунтуються на геологічному аналізі сучасного рельєфу.
Вивчення ролі екзогенних та ендогенних факторів у
формуванні рельєфу дозволяють виявити обширну категорію
вертикальних тектонічних рухів найближчого геологічного
давнього, які називаються новітніми. Ці рухи виявляють за
сучасним положенням річкових терас. Достовірним
показником коливних рухів земної кори є і морські тераси.
Однак найбільшої амплітуди досягають древні вертикальні
рухи, які охоплюють досить тривалі відрізки часу (100 млн.