Page 11 - 455

глину. Ці три типи: галька, пісок, глина – займають зону
шельфу. Ширина якої змінюється від декількох до 200-300 м,
при глибині від 0 до 200 м . На глибинах більше 200 м до
глинистих осадків домішується мул органічного походження.
Він утворюється за рахунок змертвілого планктону. Ще далі
накопичується органогенний мул з незначними домішками
тонкого теригенного матеріалу. Ця закономірність
зберігається там, де берег припіднятий та складений твердими
гірськими породами.
Коли берег складений м’якими породами або дуже
низький, то поступово занурюється під воду. Галька при
цьому не утворюється. Схема починається безпосередньо з
піску. В спокійних лагунах чи на ділянках низьких
заболочених побереж (типу джунглів) відсутній і пісок. Тоді
безпосередньо біля берега розташовується зона глин.
Іноді на прибережних ділянках, де за геологічними
умовами відсутній теригенний матеріал, накопичуються
органогенні осадки у вигляді коралових чи мшанкових рифів
та детритусуво-панцирнякових скупчень. Оскільки характер
осадку визначається сукупністю фізико-географічних умов
седиментації, то є висока степінь достовірності уяснити умови
седиментації (тобто встановити фації) та зміни їх у просторі і
часі. Спостерігаючи зміни морських фацій у горизонтальному
напрямі, можна отримати уявлення про віддаленість від
берега. При вивченні вертикального розрізу осадочної товщі
можна відновити характер зміни глибин басейну в даній точці
на протязі того чи іншого проміжку часу. Оскільки глибина
басейну, в загальному випадку, змінюється тільки у зв’язку з
коливними рухами, то на основі вивчення фацій можливо
простежити напрями зміщення коливних рухів, їх темп та
стрибки на загальному фоні до довготривалого спокійного
коливання. Тобто, послідовно аналізуючи вертикальний
розріз, можна простежити порядок змін регресій (позитивна
хвиля коливного руху) та трансгресій (від’ємна хвиля
коливного руху), виявити коливні рухи більш високих
порядків, які ускладнюють загальний хід трансгресивної чи
регресивної хвиль загального коливного руху.
Узагальнення цих даних у вигляді графіка дозволяє
наочно показати положення поверхні дна басейну