Page 185 - 4531

працюють в особливих умовах, мати потрібний за товщиною
шар іншого металу.
У цьому випадку для виготовлення деталей звичайно
застосовують відносно прості і дешеві матеріали (наприклад,
низьковуглецеві сталі), а на робочі поверхні наплавляють,
наприклад, брондзу, замінюючи тим самим цілком брондзову
деталь.
При відновленні (ремонті) деталей наплавлення
виконують тим самим чи близьким за складом металом, з
якого виготовлено виріб.
Якщо при наплавленні однорідних металів процес
одержання якісного з’єднання між наплавленим і основним
металом не становить труднощів, то при наплавленні
матеріалів, що значно відрізняються за хімічним складом від
матеріалу основи, отримання якісного з’єднання значно
ускладнюється і може стати проблемою.
При наплавленні поверхневих шарів із заданими
властивостями має бути дотримано низку вимог.
Такими вимогами є, насамперед, мінімальне розведення
наплавленого шару основним металом, розтопленим під час
накладання валиків. Тому під час наплавляння треба одержати
наплавлений шар з мінімальним проплавленням основного
металу, бо інакше зростає частка основного металу у
формуванні наплавленого шару (рис. 5.49). Для зменшення
частки основного металу у наплавленому шарі наплавлювати
треба з невеликим кроком.
При наплавленні слід забезпечити мінімальну зону
термічного впливу і мінімальні залишкові напруження та
деформації.
При наплавленні різнорідних матеріалів (наприклад,
високолегованих мартенситних, аустенітних сталей на
низьковуглецеві) можуть утворитися крихкі прошарки
проміжного складу, зони з виділенням твердих і
малопластичних інтерметалідів, зони скрихлення меж зерен
тощо. За наявності таких прошарків може настати крихке
руйнування – утворення тріщин, відшарування наплавленого
металу від основного ще під час виготовлення виробу.

184