Page 168 - 4531

межа з’єднання перетворюється у безперервну міжфазову
межу.
При зварюванні прокаткою з’єднання утворюється в
умовах примусового деформування і малої тривалості
взаємодії. Утворення з’єднання закінчується схоплюванням
поверхонь контакту і релаксацією напружень для збереження
міжатомних зв’язків, які утворилися.

5.12 Дифузійне зварювання

Відмінність дифузійного зварювання від інших способів
зварювання тиском полягає у застосуванні відносно високих
температур нагрівання (0,5-0,7 Т пл) і відносно низьких
питомих стискальних тисків (0,5-1.0 МПа) при ізотермічній
витримці від декількох секунд до декількох годин.
Формування дифузійного з’єднання зумовлюється
такими фізико-хімічними процесами, які пробігають під час
зварювання, як взаємодія нагрітого металу з газами
навколишнього середовища; очищення зварюваних поверхонь
від оксидів; розвиток високотемпературної плинності і
рекристалізації. У більшості випадків це дифузійні, термічно
активовані процеси.
Для зменшення швидкості окислення зварюваних
заготовок і створення умов для очищення поверхонь контакту
від оксидів при зварюванні можна застосувати гази –
відновлювачі, розчини солей; флюси, обмазки, але переважно
використовують вакуум чи інертні гази.
Поверхні металів від оксидів можуть бути очищені
внаслідок розвитку процесів сублімації і дисоціації оксидів,
розчинення оксидів за рахунок дифузії кисню у метал (іонів
металу в оксид), відновлення оксидів елементами-
розкислювачами, які мітяться у сплаві і дифундують при
нагріванні до межі поділ метал-оксид.
Розрахунок та експеримент свідчать, що, наприклад, на
сталі оксиди усуваються найінтенсивніше їх відновленням
вуглецем, а на титані – за рахунок розчинення кисню у металі.
Зближення зварюваних поверхонь відбувається
насамперед за рахунок пластичної деформації мікровиступів і

167