Page 112 - 4531

залежно від технологічних умов (склад основного металу,
режиму зварювання тощо).
Енергія, яка потрібна для здійснення шлакового процесу
отримується від джерела живлення із твердою
характеристикою змінного або постійного струму,
сполученого до основного металу і плавкого електроду
(електродів). Джерело живлення вводять у проміжок між
зварюваними ребрами і занурюють у шлакову ванну.
Електрод розміщують посередині шлакової ванни або
переміщають у проміжку від однієї поверхні зварюваних
деталей до другої. Струм до електроду підводять за
допомогою мундштука. Пробігаючи через шлакову ванну,
0
струм нагріває її до температури ~ 2000 С, яка перевищує
температуру плавлення основного й електродного металів.
Шлак розтоплює ребра основного металу та електрод,
який подається у шлакову ванну зі швидкістю, що дорівнює
швидкості його топлення. Розтоплені електродний і основний
метал стікають на дно шлакової ванни, утворюючи
зварювальну (металеву) ванну. У міру віддалення джерела
нагрівання відбувається кристалізація металу зварювальної
ванни. Розтоплений шлак, який міститься над металевою
ванною, досить тривко захищає метал від впливу повітря. У
міру наповнення проміжку між зварюваними ребрами
мундштук за допомогою спеціального приводня
пересувається вздовж зварюваного виробу.
Шлакова ванна у міру формування шва переміщається
від його початку до кінця, при цьому торкаючись до
охолоджених повзунів, утворює на них тонку шлакову
шкірку, виключаючи безпосередній контакт розтопленого
металу з поверхнею повзуна.
Витрата флюсу при цьому способі зварювання невелика і
не перевищує 5 % маси наплавленого металу. З огляду на
малу кількість шлаку легування наплавленого металу
відбувається переважно за рахунок електродного дроту. При
цьому частку основного металу у зварному шві можна
зменшити до 10-20 %.
Порівняно зі зварювальною дугою шлакова ванна є
меншим концентрованим джерелом тепла, тому ЕШЗ
характеризується повільнішим нагріванням і охолодженням.

111