Page 9 - 4524
P. 9

В 1958 р. Джон фон Нейман (John fon Neumann) запро-
                            понував імітацію простих функцій нейронів з використанням
                            телеграфної передачі або вакуумних трубок.
                                  В 1959 р. Бернард Відров (Bernard Widrow) та Марсіан
                            Хофф  (Marcian  Hoff)  розробили  моделі  ADALINE  та
                            MADALINE (Множинні Адаптивні Лінійні Елементи (Multiple
                            ADAptive LINear Elements)). MADALINE діяла, як адаптивний
                            фільтр, що усував відлуння на телефонних лініях. Ця нейро-
                            мережа досі в комерційному використанні.
                                  Нейробіолог Френк Розенблатт (Frank Rosenblatt) почав
                            роботу над перцептроном. Одношаровий перцептрон був збу-
                            дований апаратно і вважається класичною нейромережею. На
                            той час перцептрон використовувався у класифікації множини
                            вхідних сигналів у один з двох класів. На жаль, одношаровий
                            перцептрон був обмеженим і зазнав критиці у 1969 р., у книзі
                            Марвіна  Мінскі  (Marvin  Minsky)  та  Сеймура  Пейперта
                            (Seymour Papert) "Перцептрони".
                                  Ранні  успіхи,  були  підставою  того,  що  люди  перебіль-
                            шили потенціал нейронних мереж, зокрема в світлі обмеженої
                            на  ті  часи  електроніки.  Надмірне  сподівання,  яке  квітнуло  у
                            академічному та технічному світах, заразило загальну літера-
                            туру цього часу. Побоювання у тому, як ефект "мислячої ма-
                            шини" відіб'ється на людині весь час підігрівався письменни-
                            ками,  зокрема  серія  книг  Азімова  про  роботів  показала  нас-
                            лідки на моральних цінностях людини, у випадку спроможно-
                            сті інтелектуальних роботів виконувати функції людини.
                                  Ці  побоювання,  об'єднані  з  невиконаними  обіцянками
                            викликали  множину  розчарувань  фахівців,  які  критикували
                            дослідження нейронних мереж. Результатом було припинення
                            більшості фінансування. Цей період спаду продовжувався до
                            80-х років.
                                  У 1982 р. відновлення інтересу спричинило декілька по-
                            дій. Джон Хопфілд (John Hopfield) представив статтю до наці-
                            ональної  Академії  Наук  США.  Підхід  Хопфілда  створював
                            докорінно нові підходи до моделювання.
                                  У  той  самий  час  у  Кіото  (Японія)  відбулась  Об'єднана
                            американо-японська  конференція  по  нейронних  мережах,  які
                            оголосили  досягненням  п'ятої  генерації.  Американські  пері-
                            одичні  видання  підняли  цю  історію,  акцентуючи,  що  США


                                                            8
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14