Page 27 - 4516

Середина солеї проти Царських воріт називається амвоном. Тут священик
виголошує проповідь, диякон читає Євангелію. З боків солеї розташовують крил оси
для бокових вівтарів та сповідальниць, читців і співаків. У крилосах стоять хоругви,
виставляється Різдвяна шопка (стаєнька).
Друга (середня) частина храму - нава (зал вірних) призначена для перебування
парафіян. У великих храмах, окрім основної, бувають ще бокові нави. Інколи бокові
нави мають свої вівтарі, кожен з яких освячується в пам’ять особливої події або
святого. Тоді всі вівтарі, крім головного, називаються “придільними”, або прицілами.
Перед солею посередині храму знаходиться стіл, що називається тетрапод. В
православних храмах є ще канунники - високі круглі столики з підставками для свічок
(по боках від тетраподу або біля бокових вівтарів)
Іконостас відділяє вівтар від нави тільки в православних і греко-католицьких
церквах.
Частину площі нави займають лавки для сидіння (під стінами). Ширина лавки -
35 см. висота - 45 см. Якщо лавки ставлять перпендикулярно до стін, відстань між
лавками береться 82 - 85 см. Ширина центрального проходу між двома рядами лав - не
менше ніж 3 м.
Третя частина храму - притвор (бабинець) іноді з’єднується з тамбуром
головного входу.

З цієї частини входять сходами на рівень хорів та балконів, або в цокольний
поверх.
На другому рівні храму передбачено місця для церковного хору, храмовий
орган, п’юпітер для регенту хору, бокові балкони (емпори) на висоті не нижче ніж 3,60
над підлогою нави.
У додаткових приміщеннях - ризниці, священик зберігає ризи, священий посуд,
книги, в захристії (паламарні) - паламар розпалює кадило та виконує прислужні
обов’язки. Між ризницею і паламарнею бажано, але не обов’язково, мати коридорний
зв’язок в обхід вівтаря. Інколи проектують окреме приміщення хрестильної
(баптистерій).

Сучасний інтер'єр української церкви, її внутрішня організація формувалися під
впливом історичних традицій церкви східного обряду та змісту Божественної Літургії.
Цим чинникам підпорядковані об'ємно-просторова і конструктивно-планувальна
структури, які визначають інтер'єр християнського храму східного обряду. Такі
особливості, як влаштування хорів, наявність іконостасу, велика кількість предметів
обстави церкви, ікони на стінах, фрески на склепіннях та куполах, кольорові вітражі
створюють неповторний і своєрідний інтер'єр дерев'яної церкви.

2.3 Національні особливості українського храмобудування
Від часів прийняття християнства храмобудування в Україні розвивалося двома
основними напрямами:
- державне - в основному кам’яне, на основі початкового запозичення взірців з
Візантії, Вірменії, Вел. Моравії. До характерних взірців державного кам’яного
будівництва домонгольського періоду належать храми-ротонди та апсидно-
конхові, в яких переважають одно-, три-, п’ятинавні. Храми мають різну, але
обов’язково непарну кількість куполів від 1 до 13. Форма куполів - зрізана
півсфера. Храми цього періоду називають “українським візантиїзмом”.

25