Page 28 - 4516

Відомий періодом українського храмобудування є період бароко, що в Україні
оформився в національний різновид “українського” або “козацького бароко”.
Архітектура вирішувалася на основі динамічної композиції планів та фасадів,
пластичного поєднання конструктивних форм та декору. Форма куполів - грушоподібна
баня з маківками (ліхтарями).

Рисунок 2.1 - Планувальна структура та
схема перетину храму
Нове піднесення храмобудування з використанням українських народних
традицій почалося в кінці 19 ст. За основу архітектурного образу було взято трапецію
та призму з поєднанням особливостей української дерев’яної архітектури та художньо-
декоративного синтезу (мозаїка, розписи, кераміка, позолота, різьба). Цей напрямок
отримав назву “українського модерну”.
- народне - в основному дерев’яне, на основі збережених та видозмінених
традицій дохристиянської архітектури
язичницьких святилищ. В Україні створилися
традиційні школи народної архітектури:
гуцульська, бойківська, лемківська,
наддніпрянська, слобожанська та інші.
Найдавніший тип храму - тридільний на одній
композиційній осі, пізніше сформувався
центричний - п’яти-,семи- та дев’ятидільні, та
хрестовокупольний. За своїм силуетом храми
багатоверхі, з ярусно-пірамідальною структурою
верхів та об’ємно-просторовою відповідністю
побудови плану до його силуетного завершення.
Українські храми мали певні пропорційні
співвідношення довжини і висоти церкви:
- для Сходу України -1:1,5;
- для Заходу України -1:1.
Українські традиційні та сучасні храми за
Рисунок 2.2 - Внутрішній простір своєю формою в плані, діляться на:
українських церков: Ромен. - храми лінійної композиції (дводільні,
Полтавщина. тридільні);
- храми центричної композиції (ротонди,

26