Page 13 - 4514

мешканців: для 9 поверхів і більше – 7 га; для 4-8 поверхів – 8 га; до 3 поверхів без
земельних ділянок – 10 га; те саме із земельними ділянками – 20 га.
У межах сельбищної території треба передбачати формування взаємноз’язаних
зон житлової забудови, громадських центрів, озеленених територій загального
користування, нешкідливих місць прикладання праці, окремих комунальних об’єктів, а
також магістральної та вуличної мережі. Організація сельбищної території повинна
забезпечувати її чіткий структурний поділ: житловий квартал (мікрорайон) – житловий
район – сельбищній район (у крупних та крупніших містах) – місто в цілому.

Житловий квартал – первісний структурний елемент житлового середовища,
обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природніми межами,
тощо, площею до 50 га з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення
(збільшений квартал, мікрорайон), і до 20 га з неповним комплексом. Щільність
населення 180-450 люд/га. Радіус обслуговування соцкультпобуту – 500 м (300 м для
дошкільних закладів).
Житловий район – структурний елемент сельбищної території площею 80-400 га,
у межах якого формуються житлові квартали, розміщуються установи і підприємства з
радіусом обслуговування не більше 1500 м, а також об’єкти місцевого значення.
Межами житлового району є магістральні вулиці і дороги загальноміського значення,
природні й штучні межі. Розрахункова щільність населення 110-170 люд/га (малі міста)
до 190-220 люд/га (найзначніші міста) відповідно до зон міста різної містобудівельної
цінності (периферійної і центральної).

Житлову забудову треба розміщувати з умовою забезпечення пішохідної
доступності до зупинок громадського транспорту не більше, ніж 500 м.

7. СИСТЕМА ГРОМАДСЬКИХ ЦЕНТРІВ МІСТА
На території населеного пункту необхідно передбачати розвинуту систему
громадських центрів, що формується на основі триступеневої системи культурно-
побутового обслуговування населення із структурними рівнями: повсякденним,
періодичним та епізодичним.

За своїм призначенням громадські центри можуть бути монофункціональними
(спеціалізованими) та поліфункціональними (комплексними).
Структурними вузлами системи громадських центрів міста є:
- загальноміський центр (відповідає епізодичному рівню обслуговування);

- громадський центр житлового району (відповідає періодичному рівню
обслуговування);
- громадський центр житлового кварталу (відповідає повсякденному рівню
обслуговування).
У складі виробничої території формуються центри промислових районів.
Кожен з цих поліфункціональних центрів різних рівнів формується із
спеціалізованих за своєю функцією закладів (величина яких залежить від структурного
рівня центру), а їх номенклатура визначається величиною міста і структурою
сельбищної території.
Спеціалізовані центри, які не потребують великих територій, можуть
розміщуватись у будь-якому планувальному районі міста, але крупні спеціалізовані
центри структурно тяжіють до загальноміського центру. Формування загальноміського
центру за принципом чіткої спеціалізації його елементів, приводить до більш
раціонального функціонального зонування, впливає на підвищення естетичної

11