Page 109 - 4495
P. 109

Таблиця 1 – Специфічні класи оцінної CSP

              Модель                               E                       #            T            
              CSP                                0   1 ,                              0           1
              Вагова CSP                        {+∞}                                              0

              Ймовірнісна                           1 , 0                               0           1

              Імовірнісна CSP                       1 , 0                 max            1           0


                  Класична CSP
                  Загальне визначення оцінної CSP включає класичне задоволення
            обмежень, як найбільш просту модель. Структура оцінювання пред-

            ставлена  тривіальною  булевою  сіткою.  E                    0,1 ,1  0  T,  #     (або
             min ).  Всі  обмеження  мають  оцінки  T ,  тобто  функція     дійсна  для
                                                                                           E P
            кожного присвоєння з хоча б одним знехтуваним обмеженням  T  як
            максимальним  елементом.  Оцінка  CSP  відповідає    (повне  задово-

            лення) тільки в тому випадку, якщо хоча б одне присвоєння, в якому
            задоволене кожне обмеження. Операція   ідемпотентна та строго мо-
            нотонна водночас – множина оцінок містить тільки два елементи 0 та

            1.
                  Вагова CSP
                  Специфікація структури оцінювання відповідає  (                          , , ,   ,0).

            Для MAX – CSP оцінки всіх обмежень дорівнюють 1. Ваги знехтува-
            них обмежень додаються для кожного присвоєння, а оцінка всієї за-

            дачі дається за присвоєнням, в якого ця сума найменша. Операціями
               строго монотонна.
                  Імовірнісна CSP
                  У цій моделі кожному обмеженню надається ймовірність його іс-

            нування в реальній задачі. Оцінка   повинна бути сформована шля-
                                                              P
                                                               E
            хом  додавання  ймовірностей,  що  обмеження,  знехтувані  в  даному
            присвоєнні, не існують у реальній задачі. Оскільки всі обмеження не-
                                                           )
            залежні, то:        ( )               (1 p , де  p  - ймовірність існування об-
                                E P       (c C  ) ( |    ) c
            меження  cв реальній задачі. Кожне обмеження має оцінку  (                           c 1)    p .
            Оцінки  комбінуються  операцією  .  Обмеження  з  ймовірністю  1  не
            можуть  бути  знехтувані,  тобто  T                0.  Результуючий  порядок    у

             E    0 , 1  повинен відповідати операції  . Серед всіх оцінювань присво-
            єнь, вибирають те, в якого ймовірність є найбільшою. Загальна струк-

            тура оцінювання задається  1(             0 ,  ,  ) 1 , 0 , ,  . Операціями   строго монотон-





                                                          109
   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113   114