Page 108 - 4495
P. 108

розглядати  як  віддаленість  від  початкової,  повної  задачі.  Найкращі
            присвоєння у  V є розв’язками найближчих повних задач із сітки по-
            слаблень.  Наступний  вивід  показує,  що  порядок  задач,  визначений
            даним розподілом оцінок, є послідовним разом із включеним на ін-

            ших послідовностях.
                  Вивід  1.  Нехай  задано  оціночну  CSP  P                 (V , D ,C ,S , )та  два  її  по-
                                                                          E
                                                  
                             
            слаблення  P       (V  ,D ,C ) та  P   (V , D ,C  )   . Тоді справедливе твердження:
                                                                          
                                                                               )
                                        C Ц  C       ( , ,V D C  ) ±  ( , ,V D C .
                                                    P
                                                     E              P E
                  У  випадку  строгої  монотонності  операції  #   нерівність  набуває
            строгого характеру, якщо оцінка  P  T .
                                                           E
                  Позначимо  a  #               ( )c .  Із монотонності робимо висновок, що
                                        c (C C   ) 
                                   ))
             (±   ) a   (( #    (P ±  (a #  (P )).  Із  цього  означення  30  випливає,  що
                              P              P
                              E               E
               (P ) ±  ( )P .
              P         P
               E         E
                  Цей вивід показує, що строга монотонність є дійсно вельми ба-
            жаною властивістю. Її наявність гарантує, що при видаленні знехту-
            ваного обмеження із множини  C  оцінка одержаного послаблення бу-

            де  покращена.  У  такому  випадку,  вибір  оптимального  послаблення
            зводиться до вибору послідовної задачі з мінімальною оцінкою, а та-
            кож з найбільшою множиною обмежень.

                  Твердження 5. Присвоєння                  є розв’язком оцінної задачі CSP
                                                               V
             P , якщо воно є розв’язком послідовного послаблення  Pз мінімаль-
              E
            ною оцінкою. Рівність             ( )   (P ) зберігається.
                                              E P      E P
                  Розв’язком  P   є  присвоєння  з  мінімальною  комбінацією  оцінок
                                    E
            обмежень, які мають бути видалені з множини обмежень для досяг-
            нення  послідовного  розв'язку.  Послаблення  з  найменшою  оцінкою
            має поєднати оцінки «тих самих» обмежень. Символ лапок в даному

            випадку застосований для відображення обмежень з однаковими оці-
            нками у випадку ідемпотентності операції  # . Тоді оцінки цих обме-

            жень не впливають ні на               ( ), ні на    (P ).
                                                P                E P
                                                 E
                  Класи оцінної CSP
                  Визначивши структуру оцінки обмежень, отримуємо специфічні

            класи оціночної CSP, які дозволяють уніфікувати попередньо описані
            задачі  CSP  з  преференціями.  Це  описано  в  табл.  1.  нечітка  CSP  не
            входить до таблиці, оскільки в ній розглядаються кортежі і преферен-
            цій замість просто преференцій. Нечітка CSP може бути асоційована з

            оцінюючою за допомогою їх прямих зв’язків з напівкільцевою CSP.





                                                          108
   103   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113