Page 153 - 4489
P. 153

7.4 Трансмісійні оливи

                     7.4.1 Призначення, умови роботи та експлуатаційні властивості. Умови
               роботи  трансмісійних  олив  істотно  відрізняються  від  умов  роботи  моторних
               олив. Трансмісійні оливи працюють в умовах високих тисків (1500-4000 МПа) і
               швидкостей ковзання, в граничному або напіврідинному режимі тертя.
                     Трансмісійні  оливи  призначені  для  змащування  агрегатів  (механічних  та

               гідравлічних)  трансмісій  автомобілів  та  інших  механізмів  (коробок  передач,
               ведучих мостів, в автомобілях підвищеної прохідності – роздавальних коробок
               та коробок відбирання потужності, гідромеханічних коробок передач). Агрегати
               трансмісій  –  це  в  основному  різновидності  зубчастих  передач  (циліндричних,
               конічних,  черв’ячних,  гіпоїдних),  які  змащуються  занурюванням  та
               розбризкуванням  оливи,  що  заливається  в  картер.  В  агрегатах  деяких  машин
               (МАЗ, КрАЗ) є комбінована мастильна система: подача насосом до підшипників
               і на зуб’я шестерень та розбризкування.
                     Гідравлічна  трансмісія  складається  з  гідромуфти,  гідротрансформатора,
               механічної  коробки  передач  та  системи  автоматичного  регулювання.  За
               принципом  роботи  розрізняють  гідродинамічні  (гідромуфта,  гідромеханічна
               коробка передач - ГМП та гідрооб’ємні (насос, гідродвигун) передачі.
                     Ефективність  роботи  оливи  в  механічних  передачах  зумовлюється
               температурою, швидкістю обертання шерстерень та тиском у зоні контакту. У
               зубчатих  передачах  тиск  у  місці  зчеплення  становить  200-1000  МПа,  у
               спірально-конічних  –  1000-2000  МПа,  у  гіпоїдних  передачах  –  до  4000  МПа.

               Через високі питомі навантаження, великих швидкостей обертання температура
               в  зоні  контакту  зубчатих  передач  підвищується  і  може  бути  на  150-200  °С
               вищою від температури олив в об’ємі.
                     До  трансмісійних  олив,  які  повинні  знижувати  спрацювання  пар  тертя,
               втрати  енергії  на  подолання  тертя,  захищати  металеві  поверхні  від  корозії,
               знижувати  шум  і  вібрацію  шестерень  та  пом’якшувати  в  них  ударні
               навантаження,  ставляться  загальні  вимоги,  які  забезпечують  високі
               змащувальні,  в’язкісно-температурні,  антикорозійні,  захисні,  протизадирні  і
               антипінні  властивості,  економію  палива,  охорону  праці  та  навколишнього
               середовища.
                     Зниження  втрат  потужності  в  трансмісіях  при  використанні  олив  з
               високими  ВТХ,  а  також  олив  меншої  в’язкості  зменшує  одночасно  витрати
               палива.

                     В  табл.  7.20  наведено  види  трансмісійних  олив,  які  необхідно
               застосовувати залежно від типу передач.
                     Під  час  роботи  трансмісійні  оливи  окислюються,  забруднюються,
               відпрацьовуються їхні присадки. Тому оливи необхідно періодично замінювати.
               У вітчизняних вантажних автомобілях заміна трансмісійних олив відбувається,
               залежно від конкретних умов, через 20-50 тис. км пробігу, але не менше один
               раз  у  рік.  Одним  з  бракувальних  показників  якості  трансмісійних  олив  є
               в’язкість (підвищення її на 50 % порівняно з в’язкістю свіжої оливи).




                                                                 152
   148   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158