Page 27 - 4470

4. ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІСТА ВІД ПЕРІОДУ ЗАКЛАДЕННЯ ДО
ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ

Місто Івано-Франківськ (первісно Станіславів) – одне з міст–резиденцій
з оборонною функцією, яке було засноване у 1660-тих роках польськими
магнатами Потоцькими на території Покуття. За своєю планувальною
структурою можемо віднести Станіславів до унікальних міст України,
оскільки первісно його було розплановано за принципами регулярних міст
магдебурзького права та ідеальних ренесансових міст. Планувальній
структурі міста притаманні риси французької містобудівельної школи та риси
ідеальних міст італійського ренесансу.
Період закладення міста співпадає з швидким розвитком артилерії та
появою нових видів вогнепальної зброї. Збудовані до цього часу фортифікації
не могли забезпечувати потреб нової вогнепальної зброї. Тому
найважливішим містобудівним фактором того часу була проблема оборони. Із
застосуванням артилерії міські стіни перестали бути надійним захистом, і на
їх місце прийшли більш надійні земляні укріплення з ровами, валами і
бастіонами. Пояс зовнішніх міських укріплень став настільки широким і
потужним, що перетворився у вирішальний фактор, який визначав всю
внутрішню планувальну композицію міста. Даний принцип спостерігаємо у
місті Станіславові, оскільки планувальна система первісно була повністю
підпорядкована нарису зовнішніх фортифікацій.
У кількох історичних джерелах зустрічаємо опис первісного вигляду
міста. Найважливішим з них є опис німецького мандрівника Ульріха фон
Вердума, який відвідав Станіславів у 1672 році. Він описує, що місто було
збудоване всього за десять років. Будівничим, а очевидно і автором проекту
був француз пан Франсуа Корассіні з Авіньйону, підполковник пішої гвардії
воєводи Андрія Потоцького. Укріплення складались з шести правильних
земляних бастіонів, нижче яких був частокіл з поставлених сторч цілих дубів.
Крім того, Ульріх фон Вердум вказує, що воєвода ще збирався наказати
викопати рови та забезпечити їх зовнішніми укріпленнями (тобто мали бути
реалізовані дві лінії укріплень – внутрішня і зовнішня). За описами В.
Грабовецького та інших авторів місто замикали три брами. З північної
сторони Галицька (Львівська) брама, з південно-західної сторони –
Тисменицька (Камянецька) і з південно-східної Вірменська (Заболотівська)
фіртка. Від кожної брами був перекинутий довгий дерев’яний міст через рів,
наповнений водою, і тільки за допомогою цих мостів можна було потрапити в
місто. Крім того брами мали додатковий захист у вигляді ще одної оборонної
лінії.
З плином часу місто змінювалось, і покращувалась його оборонна
система. У 1700 році міські фортифікації було розширено і змінено. До цього
часу був вимурований новий палац Потоцьких на північний схід від
існуючого міста. У середині XVIII ст. Станіславівську фортецю було
удосконалено на зразок системи Вобана, відомого військового інженера.
Новий палац з прилеглою територією, яка мала в плані вигляд правильної
трапеції було обнесено мурами, і ці укріплення були об’єднані з існуючими
міськими фортифікаціями. У результаті проведених будівельних робіт
фортеця набула вигляду видовженого восьмикутника з повздовжньою віссю
симетрії.

27