Page 33 - 4460

4) зростає розуміння державами, соціальними групами та
індивідами важливості циркуляції правдивої і вичерпної
інформації;
5) все більше виявляється бінарна роль журналістики в

культурно-політичному просторі: вона не лише відтворює
суспільно-політичну й духовно-культурну ситуацію в світі, але й
у великій мірі створює її;

6) зростає число міжнародних та транснаціональних
учасників процесу руху інформації у світі, а звідси – політичне,
соціальне й економічне розмаїття цього феномену, особливо в
сфері освіти й культури;

7) зростає інтерес до порівняльних транскультурних
досліджень, а також до вивчення громадської думки і образів
(іміджів) за матеріалами мас-медіа;

8) розвиваються дискусії про новий міжнародний
економічний порядок (НМЕП) та новий міжнародний
інформаційний порядок (НМІП); з'являється все більше

футурологів, що подальшу долю світової цивілізації пов'язують з
розвитком інформаційних супермагістралей, вважаючи вже
сучасне постіндустріальне суспільство інформаційним

суспільством.
Упродовж ХХ століття людське суспільство перебувало в
стані перманентної кризи, що відзначають усі науковці, до
предмета вивчення яких увіходять ті чи інші аспекти соціального

життя. Основні параметри кризи: політичний, екологічний,
дегуманізація духовного життя.
Становище сучасної української журналістики визначається

такими ознаками:
1) недостатністю історичних традицій публічного й
політичного життя, досвіду існування вільних, незалежних від
державних органів преси;

2) домінуючою роллю держави та окремих політичних
угруповань в інформаційному просторі України і породженою
цим небезпекою однобічної ідеологічної орієнтації громадської

думки; з другого боку, спостерігається тенденція до
перехоплення ініціативи й монополізації ринку преси великим

33