Page 31 - 4460

5. Вивільнення преси від необхідності враховувати урядові
інтереси, але при суворій самовідповідальності.
6. Високий діловий рівень видавців, їх повага до духовної
свободи журналістів.

Свобода творчості – це визнання за автором права вільно,
відповідно лише до своїх поглядів і уподобань, відтворювати й
витлумачувати об'єктивну дійсність. Свободу творчості слід

розглядати в двох аспектах: гносеологічно-естетичному та
соціологічному.
У гносеологічно-естетичному аспекті свобода творчості
залежить від широти й глибини світогляду автора, його вміння

проникати в сутність речей і явищ, розуміти факти та їх
взаємозв'язок, від його таланту й майстерності та від його
володіння мовою обраного типу журналістики.

Соціологічний аспект свободи творчості полягає в
залежності/незалежності автора від поглядів, прагнень і цілей
соціальних груп (класів, верств населення) та органів їх

осмислення й вираження – партій чи громадських організацій.
Під цензурою розуміється систематичний контроль за
діяльністю журналістики та книговидання шляхом

конституційних, судових, адміністративних, фінансових або
чисто фізичних заходів, що провадяться владою або за її
рекомендацією. Посада цензора була запроваджена в
Стародавньому Римі. До кінця ХУІ ст. цензура була

запроваджена в більшості європейських монархій – у зв'язку з
поширенням книгодрукування.
Основні засади свободи преси сформульовані у міжнародних

правових документах: Декларації прав людини, Конвенції про
захист прав людини і основних свобод. Загальновизнані
міжнародні норми щодо свободи слова, преси і творчості
увійшли в Конституцію України. Стаття 15 містить категоричне

положення: "Цензура заборонена". Стаття 34 гарантує свободу
слова. Для діяльності журналіста важливими є ще дві статті
Конституції України, знання яких для нього обов'язкові: стаття

32, яка захищає приватне життя громадянина; і стаття 37, яка
вказує на об’єктивне висвітлення у партійній пресі українського
політичного життя.

31