Page 8 - 4444
P. 8

Знання  технологічного  рівня  дають  змогу  безпосередньо  керувати  дія-

               льністю, відповідаючи на запитання "як?": як різати метал, як провести урок, як

               лікувати хворого? Для того щоб виробити "рецепти" технологічного рівня, треба

               знати,  що  являє  собою  той  предмет,  та  царина  реальності,  з  якою  ми  маємо

               справу. Це рівень емпіричного опису явищ дійсності.

                     Технологічні  рекомендації  та  емпіричні  описи  завжди  мають  обмежену

               ділянку  використання.  Зрозуміло,  що  виникає  прагнення  з'ясувати  чому,  від-

               повідно до закономірностей і яким саме чином влаштовані певні явища, як щодо

               них треба діяти? Тут знання переходять на теоретичний рівень.

                     Уявімо  тепер  суспільство  або  людину,  які  достатньою  мірою  володіють

               технологічними,  емпіричними  і  теоретичним  знаннями,  тобто  всіма  засобами,

               необхідними  для  здійснення  сучасного  науково-технічного  прогресу  та

               особистої участі в ньому. Такі знання зрештою не гарантують розумного життя.

               Сучасна наука і техніка можуть сприяти розквіту життя, а можуть занапастити

               його в нуклеарній або екологічній катастрофі. Все залежить від того, задля чого

               використовуються ці могутні засоби? Яким є наш ідеал? Що надає сенсу нашій

               діяльності, як ми уявляємо собі покликання та призначення людини і місце її в

               цьому світі? Відповідь на ці запитання дає методологічний рівень знань.

                     Кожен  рівень  знання  має  три  ступені:  думку,  науку  і  осяяння.  Засобом  і

               знаряддям  думки  є  розсудок,  науки  -  логіка,  осяяння  -  інтуїція.  Інтуїції  під-

               порядковується  розум.  Це  абсолютне  знання  засноване  на  тотожності  розуму

               який пізнає із об'єктом пізнання.

                     Отже те, що ми насправді знаємо — це не світ сам по собі, а те що ми з ним

               робимо; ми перетворюємо в практику, так би мовити, наш образ світу, модель,

               охайно зібрану з цеглинок, здобутих у процесі навчання і освоєння мови.


                     Знання  є  сигналом  і  символом  оточуючого  нас  світу  є  його  образ,  що
               складається  в  систему  наукових  уявлень,  функціонує  на  рівні  повсякденності,


               міститься в інших духовних формах. Воно виробляє в собі певні категоріальні
               форми  осягнення  дійсності,  процедури  власного  розвитку,  понятійний  апарат,


               мовні вирази тощо.






                                                               7
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13