Page 17 - 4434

підготовчими пристроями для зливання палива, а також
сховищами; для газоподібного — газовим регулювальним
пунктом (ГРП) або газовою регулювальною установкою
(ГРУ).
3.2 Парові і водогрійні котли

3.2.1 Класифікація парових і водогрійних котлів

У промисловості, сільському і комунальному
господарстві застосовують котли різних видів.
Паровий котел — це пристрій з топкою і поверхнями
нагрівання, які сприймають теплоту від продуктів згоряння.
Призначений для одержання пари тиском вище атмосферного,
використовуваного поза пристроєм.
Водогрійний котел — такий же пристрій, але
призначений для нагрівання води, що перебуває під тиском
вище атмосферного і використовується як теплоносій поза
пристроєм.
Котел-утилізатор — це паровий або водогрійний котел,
у якому як джерело теплоти використовуються гарячі гази
технологічного процесу.
Стаціонарним називають котел, установлений на
нерухомому фундаменті, пересувним — котел, що має ходову
частину або встановлений на пересувному фундаменті.
Для парових котлів регламентують тиск і температуру
первинної та вторинної перегрітої пари, паропродуктивність
і температуру живильної води. Маркують парові котли так:
П — котел прямотечійний; Е — котел з природною
циркуляцією; Пр — котел з примусовою циркуляцією;
Пп — прямотечійний котел з вторинним перегрівом пари;
Еп — котел з природною циркуляцією і вторинним
перегрівом пари. Типорозміри парових котлів визначають у
такій послідовності: перше число — паропродуктивність,
2
т/год; друге число — тиск пари, кгс/см . Наведені типорозміри
стосуються котлів з топками для спалювання твердого палива
при видаленні з них шлаку у твердому стані. При
спалюванні палива інших видів надають додаткові
позначення: Г — газоподібне паливо; М — мазут; ГМ — газ і
мазут; К — комбіноване: тверде паливо, газ і мазут;

16