Page 21 - 4434

Паливо подають у нижню частину топки, а продукти
згоряння виводять з нижньої частини конвективної шахти, що
зручно як у конструктивному, так і в експлуатаційному
відношенні.
3.2.2 Водогрійні котли

Їх застосовують для нагрівання води, яка
використовується в системах опалення, а також на виробничі
й побутові потреби. Температура живильної води у
водогрійних котлах різної конструкції коливається в межах
від 70 до 104 °С, а підігрітої — від 95 до 170 °С. .
Водогрійні котли виготовляють чавунними і сталевими.
Перевага останніх порівняно з першими полягає в тому, що
вони надійніші в роботі при перегрівах, а недолік полягає в
схильності до корозії.
Крім того, розрізняють водогрійні котли, що
використовуються в системах централізованого
водопостачання і водогрійні котли, що застосовуються як
автономні джерела живлення.
Представниками котлів першої групи є сталеві
водогрійні котли типів КВ-ТС, КВ-ГМ тепловою
потужністю 2,0... 116,3 МВт. Котли типу КВ-ГМ (котел
водогрійний газомазутний) випускають тепловою потужністю
4,6; 7,6; 11,6; 23,3; 34,9 МВт. Ці котли мають топкову камеру з
горизонтальним потоком газів і поверхні нагрівання з
прямотечійним і протитечійним примусовим рухом води.
Якщо котел працює на мазуті, то використовують
прямотечійну схему, тобто воду спочатку подають у
радіаційні поверхні топкових екранів, а потім — у
конвективні поверхні нагрівання. При роботі котлів на газі
використовують протитечійну схему, тобто воду спочатку
подають у конвективні поверхні нагрівання, а потім — у
радіаційні поверхні топкових екранів.
Котли КВ-ГМ-4 і КВ-ГМ-6,5 заводи-виготовлювачі
поставляють єдиним транспортабельним блоком (без
обмурівки). Вони мають однакову висоту 3,84 м (від підлоги
до верхнього колектора) і однакову ширину 2,04 м (між осями
труб бічних екранів) і різняться один від одного тільки
глибинами топкової камери і конвективної шахти.

20