Page 8 - 4417

1 ОСНОВИ ГАЗОВОЇ ДИНАМІКИ

1.1 Історія розвитку газової динаміки
Газова динаміка - розділ гідро-аеромеханіки, в якому ви-
вчається рух стисливих газоподібних і рідких середовищ та їх
взаємодія з твердими тілами. Як частина фізики, газова дина-
міка пов'язана з термодинамікою і акустикою. Сучасна газова
динаміка вивчає також течії газів за високих температур, що
супроводжуються хімічними (дисоціація, горіння та ін хімічні
реакції) і фізичними (іонізація, випромінювання) процесами.
Вивчення руху газів за таких умов, коли газ не можна вважати
суцільним середовищем, а слід враховувати взаємодію його
молекул між собою і з твердими тілами, відноситься до облас-
ті аеродинаміки розріджених газів, яка заснована на молеку-
лярно-кінетичній теорії газів.
Газова динаміка історично виникла як подальший розви-
ток і узагальнення аеродинаміки, тому часто говорять про
єдину науці аерогазодінаміку. Теоретичну основу газової ди-
наміки становить застосування основних законів механіки і
термодинаміки до рухомого об’єму стиснутого газу.
Фундаментальну роль у формуванні газової динаміки, як
самостійної науки, зіграла опублікована в 1902 робота Чапли-
гіна С. А. “О газовых струях”. Розвинені в роботі методи рі-
шення газодинамічних завдань отримали згодом широке роз-
повсюдження та узагальнення. Плідний метод розв'язання
задач газової динаміки запропонували в 1908 німецькі вчені
Прандтль Л. і Майер Т., що дослідили окремий випадок течії
газу з безперервним збільшенням швидкості. У 1922 в роботі
“Опыт гидромеханики сжимаемой жидкости” радянський вче-
ний Фрідман А. А. заклав основи динамічної метеорології. У
1929 німецькими вченими Прандтлем Л. і Буземаном А. був
розроблений ефективний чисельно-графічний метод розв’язку
широкого класу газодинамічних задач, який у 1934 році був
поширений радянським вченим Франклем Ф. І. на більш скла-
дні випадки течії газу. Ці методи широко застосовуються при
вирішенні задач газової динаміки за допомогою ЕОМ і в наш
час.

9