Page 214 - 4411
P. 214
стає більш значимим і насиченим. Для успішного ж вирішення питання
побудови інформаційного суспільства та розвитку інформаційного ринку
необхідно приділити увагу системі підготовки як фахівців у галузі
виробництва інформаційних продуктів та послуг, так й управлінців у сфері
інформаційної галузі.
Навколишня щодо людини соціально-економічна реальність стає дедалі
віртуальнішою. Частина суспільного багатства, що швидко зростає,
концентрується у численних «фінансових пірамідах», що розкручуються на
електронних торгах без якогось зв’язку з реальною економікою. Грошові
потоки замикаються у віртуально-спекулятивних операціях, що висмоктують
із виробничої сфери утворюваний у ній прибуток. Усе це призводить до
виникнення якісно нової всеохоплюючої ієрархічної структури суспільних
зв’язків, що буде повністю підпорядковуватись тому, хто перший розробить
її базові правила. Ось перед таким загрозливим викликом сьогодні стоїть
політично залежна, економічно розорена, світоглядно спустошена Україна.
Ігнорувати цей виклик неможливо, бо підпорядкування чужій волі означає
повну втрату незалежності. За цих умов ми не можемо копіювати чужі
досягнення, бо це даремна втрата часу. Тому організація діяльності
інформаційних установ та управління ними повинно випливати із
об’єктивних законів розвитку вітчизняної інформаційної сфери та
управлінської діяльності. Тобто, у процесі формування системи управління
доцільно забезпечити цілісність такої системи, ієрархію побудови,
стабільність організації діяльності та погодженість її зв’язків, враховувати
якість інформаційних ресурсів і засобів їх збереження, обробки і передачі.
У свою чергу, державна інформаційна політика має створювати умови
для реалізації конституційного права своїх громадян вільно отримувати і
використовувати інформацію для вирішення важливих завдань щодо
формування національного інформаційного простору та включення
останнього до світового, забезпечення інформаційного суверенітету та
інформаційної безпеки. Концептуальними є пропозиції щодо широкого
213
