Page 173 - 4399

тобто коефіцієнт поверхневого натягу  чисельно рівний
силі поверхневого натягу, що діє на одиницю довжини межі
поверхні рідини. Вимірюється  в Н/м.
Розглянемо такий дослід. Рамка ABCD затягнута
плівкою рідини (рис. 13.7), причому AD може вільно
переміщуватись. При переміщенні відрізка AD в
положення A 1D 1 на відстань h виконується робота A  Fh , де
F − сила поверхневого натягу. Якщо довжина AD рівна l , то
зміна площі (з урахуванням того, що плівка рідини на рамці
має дві поверхні) буде
A  2 lh . (13.10)
Але 2 lh   S − зміна площі плівки, тому робота
з розтягування плівки
A    S , (13.11)
звідки
A
  . (13.12)
 S

З формули (13.12) можна зробити висновок, що
коефіцієнт поверхневого натягу чисельно рівний роботі з
ізотермічного збільшення площі поверхні рідини на одиницю
площі. Виконана робота іде на зміну поверхневої енергії
A   W . Звідси:
 W
  , (13.13)
 S
коефіцієнт поверхневого чисельно рівний поверхневій енергії,
що припадає на одиницю площі поверхні рідини.
Коефіцієнт поверхневого натягу залежить від
температури, з ростом якої він зменшується. Поверхневий
натяг суттєво залежить від домішок. Речовини, які
послаблюють поверхневий натяг, називають поверхнево-

172