Page 172 - 4399

Поверхня рідини поводить себе як пружна плівка, яка
намагається скоротитись. Сили,
які намагаються скоротити
поверхню рідини, називаються
силами поверхневого натягу.
Вони напрямлені по дотичній
до поверхні рідини і
перпендикулярні до ділянки
Рисунок 13.6 - Сила межі поверхні, на яку вони
поверхневого натягу діють. Переконатись у
наявності сил поверхневого
натягу можна на такому
досліді.
Можна затягнути дротяне кільце мильною плівкою (рис.
13.6,а). Якщо на поверхні цієї плівки покласти петлю з нитки,
то вона збереже ту випадкову форму, якої набуває в перший
момент. На кожну ділянку нитки діють однакові сили, що
зрівноважують одна одну. Якщо проткнути частину плівки,
що міститься в середині петлі, то сили не будуть більше
зрівноважуватись і зовнішня щодо петлі частина плівки
розтягне її в коло (рис.13.6,б).
Сила, яка діє на межу
поверхні контуру,
прямопропорційна довжині цієї
межі:
F  l  . (13.8)
Коефіцієнт  носить назву
коефіцієнта поверхневого
натягу. З формули (13.8)
Рисунок 13.7 - Рамка випливає, що
затягнута плівкою рідини F
з рухомою перегородкою   , (13.9)
l

171