Page 12 - 4399

можливості пізнання оточуючого світу і тому є важливою
науковою та технічною проблемою.
На основі результатів фізичних експериментів
формулюються фізичні закони. Законом, як правило називають
деякі короткі, але достатньо загальні твердження відносно
характеру явищ природи (закони збереження енергії або
імпульсу, закони термодинаміки,..). Іноді подібне твердження
набуває форм певного математичного співвідношення між
величинами, які описують явище (закон всесвітнього тяжіння
m m
Ньютона, згідно з яким F  G 1 2 ).
r 2
Для того, щоб мати право називатися законом,
твердження повинно витримати експериментальну перевірку в
широкому класі спостережуваних явищ.
Дослідні факти, використані для формування даного
фізичного закону, завжди обмежені як за точністю проведених
вимірювань, так і за областю вимірювання фізичних величин.
Тому кожний фізичний закон має певну область застосування.
Фізичні закони, які мають найбільш широкі області
застосування, називають фундаментальними.
Фундаментальними законами є закон збереження енергії,
закони Ньютона і Кулона… Закон Ома або закон Ампера не є
фундаментальними законами.
Зауважимо, що досліди можуть призвести до зміни меж
застосування будь-якого закону будь-якої теорії.

1.2 Основні моделі класичної механіки

Механіка – розділ фізики, який вивчає найпростішу
форму руху тіл – механічний рух, тобто зміну взаємного
положення тіл в просторі з часом.

11