Page 40 - 4392

потенціалу поблизу електродів «MN». Тому, в покрівлі пласта
високого опору буде і друга точка «д 1», яка розміщується на
одній лінії з точкою «д», але зміщена в сторону менших
опорів. Ця точка характеризується мінімальним значенням
V
V
позірного електричного опору ( поз.мін), причому  поз.мін <  3.
З віддаленням зонда від верхньої межі пласта до верху у
провідне середовище  3 (положення «V», ділянка «д 1-е», див.
рис. 4.1) вплив середовищ «1» і «2» на напрямок силових
ліній струму зменшується.
При цьому, деяке зниження густини струму поблизу
вимірювальних електродів «MN» за рахунок відхилення
більшої частини струмових ліній у верхнє провідне
середовище, що спостерігалось раніше, стає менш помітним і
розподіл ліній струму у просторі наближується до
рівномірного, як в однорідному середовищі. Практично, при
віддаленні вимірювальних електродів на віддаль 5-7 АО від
покрівлі пласта високого електричного опору, значення
позірного електричного опору досягає значення дійсного
питомого електричного опору провідного середовища  3.
Таким чином, пласт високого електричного опору,
товщина якого більша за розмір зонда, відмічається на кривій
позірного електричного опору, зареєстрованій ідеальним
послідовним градієнт-зондом, асиметричним максимумом.
Точка максимального електричного опору відповідає підошві
пласта, а мінімального – його покрівлі.

4.5 Порядок виконання роботи
1
4.5.1 Розрахувати  поз1 – зонд у першому середовищі.
Розрахунки проводити за формулою

 k n   k k  n 1  
 1 поз 1   1 1   12 2  1 k 12 2 k 23  21 23 2 ,  (4.1)
  1 2a  n 1  1 2 a 2nb  


де  1 поз 1 – позірний електричний опір, який реєструється
ідеальним послідовним градієнт-зондом у першому
середовищі на віддалі, що не перевищує п’яти розмірів зондів

39