Page 37 - 4392

зводиться до вивчення розподілу електричного струму у
просторі, який оточує зонд.
Побудувавши криву позірного електричного опору для
заданих умов і зіставляючи її з кривою, зареєстрованою у
свердловині, можна з тією чи іншою точністю (яка
залежатиме від точності початкових даних для побудови
теоретичної кривої) вивчити розріз досліджуваної
свердловини.
При розгляді форми кривої позірних електричних опорів,
розрахованої навпроти пласта великої товщини для ідеального
послідовного градієнт-зонда, виділяються п’ять характерних
ділянок, які відповідають певному положенню зонда відносно
меж розділу середовищ («І», «ІІ», «ІІІ», «IV», «V» – рис. 4.1).
У положенні «І», при розташуванні ідеального
послідовного градієнт – зонда від підошви пласта на віддалі,
яка перевищує у 5 разів і більше розмір зонда, позірний
електричний опір середовища практично дорівнює питомому
електричному опору середовища, у якому розміщується зонд.
З наближенням зонда до нижньої межі розділу середовищ
з’являється вплив пласта високого опору. Тому, струмові лінії
від електрода «А» будуть відхилятися до низу. У зв’язку із
збільшенням густини струму поблизу вимірювальних
електродів «MN»  поз. зростає (ділянка кривої «а-б», рис. 4.1).
Найбільше значення позірного електричного опору буде в
момент суміщення струмового електрода з нижньою межею
розділу середовищ. У точці «б»  поз. тим більше, чим більше
 2 h  2
співвідношення і . При   ,  поз. досягає
 1 AO  1
граничної величини 2 1. На кривій позірного електричного
опору ця точка розміщена нижче від межі розділу середовищ
на віддалі розміру зонда «АО». Починаючи з цього моменту і
до суміщення вимірювальних електродів з межею розділу
середовищ, буде спостерігатись постійне значення позірного
електричного опору, яке відповідає положенню одинарного
екранування (ділянка «б-в» довжиною «АО», рис. 4.1).

36