Page 75 - 4335

рекогностування місцевості і вибору станцій з яких вона
буде виконуватись. Станції вибирають так, щоб
використовуючи круговий огляд місцевості, ми могли її
зазняти без мертвих зон і з деяким, хоча б мінімальним
перекриттям. Достатньо щоб у зонах перекриття було
мінімально 3 спільні точки (бажано, хоча і не
обов’язково, щоб це були спеціально замарковані точки
– аналог розпізнавальних знаків на аерофотознімках).
Раз ми вже торкнулися аерофотознімання, то
перекриття може бути мінімальним (зовсім не повинно
бути рівним 60 %), у той самий час, як і при
аерофотозніманні, спільні точки також не обов’язково
всі повинні мати координати. Вони потрібні, як і при
аерофотозніманні, для того щоб результати зйомки з
кожної станції – скани (див. рис. 6.2) можна було в
процесі камерального опрацювання масштабувати і
орієнтувати – приивести до єдиної системи
просторових координат. Справа в тому, що початок
координат кожного скана міститься в центрі
вимірюючої головки НЛС.
Далі за допомогою наземного лазерного сканера
(НЛС), підключеного до польового персонального
ком’ютера з встановленим спеціалізованим програмним
забезпеченням, на станції за командою оператора
автоматично виконується знімання (сканування
місцевості). НЛС (див. блок-схему на рис. 6.3)
складається з лазерного далекоміра, який
сконструйований таким чином, щоб працювати з
високою частотою, і блока розгортки лазерного
променя. Блок розгортки в свою чергу складається з
сервоприводу і полігонального дзеркала або призми.
Сервопривод повертає всю верхню частину НЛС
(лазерний промінь) у горизонтальній площині на задану
величину в заданому діапазоні. Максимальний кут
0
обертання в горизонтальній площині 360 . Завдяки
71