Page 95 - 4332

У політології поширені різні підходи до типологізації
партійних систем.
Типологія партій передбачає кілька варіантів:
1) тритипова схема М. Дюверже, який поділив партійні
системи на однопартійні, двопартійні і мультипартійні;
2) тритипова система Б. Гаврилишина, згідно з якою
партійні системи поділяються на олігархічні, противаг
(боротьби за владу) і колегіальні (співпраці при владі);
3) семитипова схема Дж. Сарторі з наступним поділом
партійних систем: однопартійна, гегемоністська, домінування,
двопартійна, обмеженого плюралізму, поляризованого
плюралізму, атомізована;
4) типова система А. Лейпхарта, який поділяє партійні
системи за способом утворення коаліцій на підставі їхнього
ставлення до суперечностей, що побутують у суспільстві:
лівоцентристська, правоцентристська, ліво-права, ліво-
центристсько-права.
Класифікація італійського політолога Дж. Сарторі на
відміну від інших не тільки розрізняє партійні системи за
кількістю партій, що функціонують у політичній системі, але
й враховує характер їх взаємодії, ступінь політичного впливу
на суспільство загалом і політичну систему зокрема.
Однопартійна система властива авторитарним, і особливо
тоталітарним режимам, коли управління здійснюється однією
партією. Їй характерне конституційне закріплення керівної
ролі однієї партії, зрощування партійного і державного
апарату, заборона утворення інших партій. Така партійна
система була у фашистських Італії і Німеччині, а також у
колишньому Радянському Союзі. Нині вона існує в Китаї,
Північній Кореї, на Кубі, в Іраку та деяких країнах Африки
(Кенія, Сомалі, Лівія).
Гегемоністська система характеризується панівним
становищем однієї партії за відсутності партійної конкуренції.
Усі інші партії мають організаційну автономію, при цьому
визнають керівну роль правлячої партії. Така система була у
соціалістичних країнах Східної Європи.
Система домінування передбачає існування кількох партій,
одна з яких протягом тривалого часу перемагає на виборах і

93