Page 79 - 4332

 систему з відносно низьким темпом соціальних
процесів та недостатньо сприятливу до соціальних новацій;
 молоду самостійну систему, яка не має ефективних
сучасних традицій та досвіду самостійного функціонування;
 централізовану з елементами реґіоналізації та
децентралізації;
 перехідну від закритої до відкритої;
 перехідну від неправового до правового типу;
 легітимну;
 миролюбну, неагресивну;
 систему, яка поки що нездатна забезпечити зростання
рівня і якості добробуту усіх основних верств населення, але
яка зберігає елементи “соціальної держави”;
 світську;
 етатизовану (одержавлену);
 систему з недостатньо високим інтелектуальним
рівнем політики.
Загалом політична система України поєднує у собі ознаки
різних типів політичних систем і характеризується як
частково демократична система.
Основним компонентом політичної системи є держава. Їй
належить особливе місце в політичному житті суспільства.
Поняття “держава” трактується у таких значеннях:
 як спільність людей, які проживають на певній
території і згруповані в ціле органами державної влади;
 як система організацій, установ, інститутів, які
володіють верховною владою на певній території.
У сучасному розумінні держава – це організація
суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на
території окремої країни здійснює управління суспільними
сферами і забезпечує безпеку нації та гарантії прав і свобод
громадян.
Державу характеризують:
 організація влади за певним територіальним
принципом: поділ населення на територію проживання, а не за
кровно-родинними ознаками;

77