Page 12 - 4332

відносини з приводу влади в суспільстві, а політика є
діяльністю, спрямованою на завоювання, утримання і
використання влади.
Важливо акцентувати на тому, що для глибшого розуміння
предмета політології його доцільно визначати не просто через
політичну систему чи владу, а через закономірності їх
функціонування. Це пояснюється тим, що та чи інша
сукупність знань про навколишній світ може претендувати на
статус науки лише тоді, коли відображає не всю
багатоманітність відповідних явищ і процесів, а насамперед
закони їх виникнення і функціонування. Закон – це
необхідний, істотний, стійкий і повторюваний зв'язок між
явищами. Регулярна повторюваність вияву закону є
закономірністю.
Розглядаючи питання про закономірності, які діють у
політичному житті суспільства, потрібно наголосити, що воно
є одним із найменш розроблених у політології. Наразі
науковці виділяють різні групи закономірностей політики, а
відтак – і політології. Так, згідно одного з підходів, вони є:
1) політико-економічні (відображають співвідношення між
економічним базисом і політичною владою як елементом
надбудови); 2)політико-соціальні (характеризують розвиток
політичної влади як особливої соціальної системи із своєю
внутрішньою логікою і структурою); 3) політико-психологічні
(відображають взаємовідносини між собою і владою). Інший
підхід акцентує на таких групах закономірностей політології,
як: закони структури, закони функціонування та закони
розвитку політики, політичних систем. При цьому закони
структури визначають сутність форм і методів організації
політичних систем, їхню внутрішню спрямованість та
взаємозумовленість (закон вольового відображення і
закріплення потреб, інтересів суб’єктів політики,
найважливішим виявом якого виступає публічна політична
влада; закон поділу державної влади на законодавчу,
виконавчу й судову в демократичних політичних режимах і
закон максимальної концентрації державної влади – в
режимах тоталітарних; закон організації політичної діяльності
тощо). Закони функціонування політики визначають її

10