Page 174 - 4317

Виробничий капітал у своєму русі проходить стадії виробництва та обігу, а
тому час обороту капіталу складається з часу виробництва та часу обігу. Час
перебування засобів та предметів праці у сфері виробництва, починаючи від
моменту їх надходження та закінчуючи випуском готового до реалізації продукту,
називають часом виробництва. Він поділяється на три частини: робочий період,
перерви в процесі праці та час перебування коштів у виробничих запасах.
Важливою складовою часу виробництва є робочий період – час, протягом
якого відбувається взаємодія трудових ресурсів із засобами виробництва. Тривалість
робочого періоду залежить від виду продукції, що виробляється, рівня
продуктивності праці та інших чинників.
Перерви в процесі праці можуть бути зумовлені внутрішніми та зовнішніми
чинниками (наприклад, збої в постачанні сировини та матеріалів, організація праці
тощо).
Час перебування капіталу у сфері обігу складається з часу знаходження
продукції на складах, її реалізації та часу придбання на отримані кошти нових
засобів виробництва, їх доставки на підприємство.
Швидкість обороту виробничого капіталу вимірюється кількістю оборотів,
коефіцієнтом закріплення та тривалістю одного обороту в днях.
В ході проведення стратегічного аналізу капіталу слід враховувати, що капітал
є основним фактором виробництва, головним вимірником ринкової вартості
підприємства, джерелом заможності його власників. У зв'язку з цим, при
формуванні капіталу необхідно враховувати перспективні напрямки розвитку
підприємства та оптимальне співвідношення складових капіталу з позицій його
ефективного використання.

7.2. Стратегія структури джерел формування капіталу підприємства.

Стратегія структури джерел формування капіталу суб'єкта господарювання
основана на пошуку оптимального співвідношення між обсягами власних і
прирівнених до них та залучених коштів. Такий підхід передбачає необхідність
проведення аналізу факторів, спрямованих на максимізацію рівня доходності
капіталу та перевищення темпів приросту прибутку над темпами приросту вартості
капіталу.
Визначаючи стратегію розвитку, кожне підприємство ставить перед собою
певні цілі. Формуючи стратегічні плани, суб'єкти господарювання виділяють
основні напрямки розвитку у відповідності до поставлених цілей. Процес
формування цілей ускладнюється недостатністю інформації та необхідністю
оперативної обробки наявних даних. Наприклад, збільшити внутрішню вартість
акціонерного капіталу або досягти високих темпів приросту прибутку і дивідендів
без залучення додаткового зовнішнього фінансування не можливо.
При проведенні аналізу особливу увагу звертають на специфіку формування
та рух власних та залучених коштів. Джерела залучених коштів поділяють на
довгострокові та поточні (табл. 42).

174