Page 426 - 4304
P. 426

поверхні полягає у видаленні продуктів корозії – окалини та іржі і в

            доданні  поверхні  шорсткості.  Окалина  є  продуктом  окислення
            заліза  при  високій  температурі  і  складається  з  трьох  послідовно
            розташованих  шарів (від  металу) –  окисника  заліза (FeО),
            магнетиту (Fe O )  і  окису  заліза (Fе 0 ); FeО  є  найнестійкішою.
                                    4
                                3
                                                                 2 3
            Окалина  має  позитивніший  потенціал,  ніж  основний  метал.  Тому
            при  проникненні  вологи  через  покриття  розвиватиметься  корозія
            основного металу. Крім того, безводяний окис заліза при контакті з

            вологою повітря переходить в рихлий гідрат окису заліза Fе(OН) ,
                                                                                                        з
            що  призводить  до  відшарування  окалини  і  порушення  покриття.
            Іржа,  в  основному,  складається  з  гідроокисів  і  безводних  оксидів
            заліза різного ступеня окислення. У корозійному відношенні іржа

            менш  небезпечна,  ніж  окалина,  проте  і  її  електродний  потенціал
            позитивніший, ніж основний метал, і в парі іржа – сталь основний
            метал  буде  анодом,  у  зв'язку  з  чим  кородувати  буде  основний

            метал.
                   Окрім  продуктів  корозії  на  поверхні  стінок  резервуарів
            можуть  бути  бризки  від  зварювання,  задирки,  гострі  кромки,

            нерівності зварних швів, поглиблення від прокату, а також масляні
            і  жирові  плями  та  інші  забруднення.  Видалення  бризок,  задирок,
            округлення гострих кромок проводять за допомогою шліфувальних

            машинок  з  наждачними  кругами.  Жирові  плями  та  інші
            забруднення видаляють неетильованими бензинами, уайт-спірітом,
            розчинниками, або ж розчином лугів. Поглиблення від плющення
            вирівнюють шпаклюванням.

                   Підготовка поверхні резервуарів перед нанесенням покриттів
            може  бути  механічною,  термічною,  або  хімічною.  Найкращою  є
            механічна  підготовка  із  застосуванням  піскоструминевої  обробки.

            За  інших  рівних  умов  після  цієї  підготовки  термін  служби
            покриття –  максимальний.  Для  механічної  підготовки  поверхні
            використовують піскоструминеві, дробеструменеві і гідроабразивні
            установки.  Як  абразивний  матеріал  використовують  чавунний

            пісок, а при дробеструменевій – чавунний, або сталевий дріт, або ж
            сталевий  рубаний  дріт  із  співвідношенням  діаметру  до  довжини
            1:1,2.  Застосування  як  абразивного  матеріалу  кварцового  піску  в

            нашій  країні  заборонено  через  інтенсивне  пиловиділення,  що
            робить шкідливий вплив на здоров’я робітників.
                   В  установках  всмоктувального  типу  металевий  пісок  вільно
            падає  до  отвору  сопла  і  перед  самим  виходом  змішується  з



                                                         426
   421   422   423   424   425   426   427   428   429   430   431