Page 202 - 4303

діаметром трубопроводу, висотою його підіймання, взаємним

розташуванням машин, що залежить від методу виробництва
ізоляційно-укладальних робіт.
Переважне розповсюдження одержав суміщений метод
ізоляційно-укладальних робіт, який є більш прогресивним, ніж

роздільний. Однак він характеризується більш високими
навантаженнями, діючими на трубопровід. Тому максимальна
вантажопідйомність трубоукладача визначається відповідно цьому

методу проведення робіт.
Правильний вибір максимальної вантажопідйомності має дуже
велике значення для розрахунку елементів навісного обладнання, в
першу чергу линв, гаків, гальм, барабанів, лебідок та ін. Її

завищення приводить до збільшення діаметру линв, блоків і
барабанів, збільшенню ваги та ускладненню конструкції деталей
лебідки та її приводу.

Іншим важливим показником трубоукладача є максимально-
допустимий вантажний момент, який характеризує можливий виліт
стріл з даним вантажним або максимальний вантаж при роботі з
даним вильотом стріли. Цей показник рівний добутку максимально-

допустимих величин вильоту стріли і ваги вантажу на цьому
вильоті. Робочий виліт стріли дорівнює віддалі від вертикальної осі

підвіски вантажу до ребра перекидання трубоукладача (зовнішньої
реборди ходових катків його лівої гусениці). Його величина
визначається місцем трубоукладача в колоні розмірами траншеї і
методом проведення робіт.

Найбільший виліт стріли l має останній трубоукладач у колоні
при роботі суміщеним методом, який рівний


l   (   H ), (7.13)
2

де β – ширина траншеї;
Н – глибина траншеї;

α – коефіцієнт, враховуючий, що ребром перекидання є
зовнішній край лівої гусениці, а реборда ходового катка, α = 1,1.
Важливою умовою надійної роботи трубоукладача є
забезпечення його стійкості, тобто можливість роботи без

перекидання. Існує вантажна, власна і повздовжня стійкість
трубоукладача. Під вантажною розуміють стійкість проти

202