Page 20 - 4302

однієї установки обробити, в першу чергу, основні або допоміжні
поверхні;
- прийнята технологічна база повинна зберігатися на всіх опе-
раціях технологічного процесу; якщо це неможливо, то за наступну
базу необхідно приймати оброблену поверхню деталі, яка розмірно
пов'язана безпосередньо з оброблюваною;
- при виборі технологічної бази необхідно пам'ятати, що повер-
хня (або сукупність поверхонь, які утворюють технологічну базу)
повинна залишати деталі мінімальне і в той же час достатнє число
ступіней вільності.
Структура технологічного процесу відновлення. Зно-
шена деталь ремонтного фонду на шляху свого перетворення в при-
датну деталь в результаті технологічних дій на неї виконавців і за-
собів ремонту проходить такі стадії (рисунок 1.1): початкова заго-
товка, ремонтна заготовка, відновлена деталь.
У результаті очищення від експлуатаційних забруднень і робіт
за визначенням технічного стану ремонтного фонду виявляють де-
талі, які мають пошкодження, що можна усунути, і підлягають від-
новленню. Такі деталі є початковими заготовками, які збирають в
групи з однаковими поєднаннями пошкоджень, що усуваються, і у
вигляді партій направляють на відповідні дільниці відновлення.
Таким чином, початкова заготовка - це очищена деталь ремонтно-
го фонду з пошкодженнями, які можна усунути.
Початкова заготовка в загальному випадку перетворюється на
ремонтну заготовку шляхом створення припусків на відновлюваних
поверхнях і нанесення швів на тріщини, а ремонтна заготовка у
відновлену деталь – у результаті хіміко-термічної і механічної об-
робки.
Технологічні дії на відновлювану деталь утворюють блоки
операцій: підготовку зношених елементів під нанесення покриттів
або установку додаткової ремонтної деталі (ДРД); установку і за-
кріплення ДРД, заварювання тріщин; нанесення покриттів або пе-
рерозподіл матеріалу шляхом його об’ємної пластичної деформації;
розмірну і структурну стабілізацію елементів; термічну обробку;
механічну обробку чорнову і чистову; поверхнева пластична дефо-

20