Page 23 - 4293
P. 23

2. Увага! Чергування! Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини
            закінчуються на -er, зберігають -e у всіх відмінках або тільки в називному і кличному
            відмінках однини, в інших відмінках -e випадає. Пор.: ager, agri, agro... (укр. день, дня,
            дню).
                  3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення
            -i, -ei, -ai: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник  filius, ii,
            m – син у кличному відмінку має форму fili.
                  4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um
            замість -ōrum. Зокрема:
                  nummus, i, m – монета; Gen. plur. – nummum
                  sestertius,  ii,  m  –  сестерцій,  срібна  монета  до  217  року  до  н.  е.,  Gen.  plur.  –
            sestertium
                  faber, bri, m – майстер, Gen. plur. – fabrum
                  5. Іменник deus, i, m – бог має особливу парадигму відмінювання:
                        Casus                       Singulāris                       Plurālis
                        Nom.                           deus                        dei (або di)
                        Gen.                            dei                    deum (або deōrum)
                         Dat.                           deo                       deis (або dis)
                        Acc.                           deum                           deos
                         Abl.                           deō                       deis (або dis)
                        Voc.                           deus                        dei (або di)
                  Правило  середнього  роду.  У  середньому  роді  в  називному,  знахідному  і
            кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках
            закінчення -а. Порівняйте: озера, міста, вікна.

                  7. Граматичний аналіз частин мови

                                            Зразок граматичного аналізу
                  Discipŭli studiōsi in schola natūram variam terrārum et mundi discunt. – Старанні
            учні вивчають у школі різноманітну природу землі та всесвіту.
                  Discipŭli  –  іменник, основна (словникова) форма  discipŭlus,  i,  m, друга відміна,
            називний відмінок множини. (Скорочений запис латиною: subs., discipŭlus, i, m, Decl.
            II, Nom. plur.);
                  studiōsi  –  прикметник,  словникова  форма  studiōsus,  a,  um,  друга  відміна,
            називний відмінок множини (adiect., studiōsus, a, um, Decl. II, Nom. plur.);
                  in – прийменник, керує орудним відмінком (praepositio+Abl.);
                  schola – іменник, словникова форма schola, ae, f, перша відміна, орудний відмінок
            однини (subs., schola, ae, f, Decl. I, Abl. sing.);
                  natūram  –  іменник,  словникова  форма  natūra,  ae,  f,  перша  відміна,  знахідний
            відмінок однини (subs., natūra, ae, f, Decl. I, Acc. sing.);
                  variam – прикметник, словникова форма varius, a, um, перша відміна, знахідний
            відмінок однини, жіночий рід (adiect., varius, a, um, Decl. I, Acc. sing. f);
                  terrārum  –  іменник,  словникова  форма  terra,  ae,  f,  перша  відміна,  родовий
            відмінок множини (subs., terra, ae, f, Decl. I, Cen. plur.);
                  et – сполучник (coniunctio);
                  mundi  –  іменник,  словникова  форма  mundus,  i,  m,  друга  відміна,  родовий
            відмінок однини (subs. mundus, i, m, Decl II, Gen. sing.);
                  discunt  –  дієслово,  словникова  форма  disco,  didĭci,  -,  ěre,  третя  дієвідміна,
            теперішній час дійсного способу активного стану, третя особа множини (verb.,  disco,
            didĭci, -, ěre, Coniug. III, Praes. ind. act., pers. III, plur.).





                                                        22
   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28